13 серпня 1914 р. імператорський уряд московської імперії запровадив у державі військову цензуру та заборонив випуск друкованих видань українською мовою.
Головним актом, який визначав систему органів військової цензури в українських губерніях, стали Правила організації та виконання військової цензури, введені у дію наказом Головнокомандувача армій Південно-Західного фронту від 31 липня 1914 р. Згідно з документом, у фронтовій зоні виконання цензурних функцій покладалося на військово-цензурні відділи при штабах армій Південно-Західного фронту. У тилу такі функції виконували цензурні відділи штабів військових округів.
Органи військової цензури, поруч із жандармерією, мали запобігати шпигунству, відстежувати настрої підданих та солдатів. Цензуру, яка поширювалася на територіях театру бойових дій, називали повною. Її могли запроваджувати головнокомандувач та командувачі окремих армій. Часткову ж цензуру міг запровадити голова військового округу. Цензорам дозволили контролювати всю друковану продукцію.
Це стало приводом до конфіскації та знищення друкованих видань українською мовою, що і раніше робили за слушної нагоди. Уряд побоювався сепаратизму та зменшення впливів русифікації. Ймовірно, політики знали чи здогадувалися про те, що деякі діячі Наддніпрянщини підтримували у війні саме Німеччину й Австро-Угорщину.
Також цензори мали право відкривати, переглядати та конфісковувати поштові й телеграфні відправлення. Заборонялося робити це лише з кореспонденцією імператора та його родини, командувачів армій, великих державних установ, дипломатичних і консульських відомств дружніх чи нейтральних держав.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел