5 квітня народився Анатолій Іванович Шиян
Український письменник, драматург Анатолій Іванович Шиян народився 5 квітня 1906 року в слободі Борисовці на Східній Слобожанщині у родині селянина-маляра. Тут він закінчив трикласну початкову школу. З 1924 року працював санітаром, а потім аптекарем в Борисовській народній лікарні.
В 1925 році вступив до Київського лісотехнічного інституту, який закінчив у 1929 році. У роки навчання в інституті публікувався у журналі «Молодий більшовик» ‒ перше оповідання «Лісокради» вийшло в 1928 році. З кінця 20-х років починається інтенсивне входження А. Шияна в літературу. В періодиці одне за одним публікуються його оповідання. Протягом 1930-1932 pp. побачило світ шість оригінальних збірок нарисів, оповідань, повістей. Одним з примітних ранніх оповідань є «Імандра» (1930 р.). І хоча ранні твори письменника слабували на багатослів'я, зайві епізоди, нечітко змальовані характери, просторову вузькість, репортажність авторської мови, схематизм характерів, це було свідченням активного входження в літературу нового імені, імені українського радянського письменника Анатолія Івановича Шияна, який перебуває на стадії художнього зростання, у пошуку свого, власного авторського стилю.
Певним кроком у творчому самоутвердженні А. Шияна була перша повість «Баланда» (1930 р.), яка 1957 році була опублікована в новому, істотно доопрацьованому варіанті. У творі зображено класову боротьбу на селі кінця 20-х рр., протистояння старого та нового укладів. Своєрідним підсумком ранньої творчості письменника можна вважати цю повість яка найповніше розкриває авторську манеру письма раннього Шияна. Однак, існує думка, що й цей твір слабує на запозичення й має художню схожість з романом А. Головка «Бур'ян».
Письменник продовжує творчі пошуки й в першому своєму романі «Магістраль» (1934 р.). Автор також вдався до експерименту з тематикою ‒ цей роман став чи не першим в українській літературі радянської доби, у якому було порушено виробничу тему, розкрито життя промислового міста. Твір також має сильну морально-етичну насиченість. Це чи не єдиний твір, який виходить за рамки тематики «життя на селі» й розкриває авторську манеру зображення подій і характерів у новому ключі.
З 1936 року А. Шиян член Спілки письменників України. У цьому ж році письменник видає роман «Гроза», число видань якого перевершило два з половиною десятки. Роман створений на матеріалі героїчної боротьби українського народу за встановлення Радянської влади. Автор майстерно розкрив процес становлення революційної свідомості слобідської бідноти під впливом революційних подій і більшовицької пропаганди. Готуючи книгу до одного з численних перевидань, письменник у 1954 році здійснює нову редакцію його тексту, зробивши суттєві виправлення та уточнення,
За мотивами роману в 1959 році було знято фільм «Гроза над полями», сценарій до якого написав сам автор. Анатолій Шиян створив сценарій і до фільму «Летючий корабель».
Анатолій Іванович Шиян належав до літературних організацій «Молодняк» і Всеукраїнської спілки пролетарських письменників.
У роки Другої світової війни А. Шиян був воєнним кореспондентом спершу газети «Советская Армия», а з липня 1941 р. ‒ в щойно створеної фронтової газети «За Радянську Україну», очолену М. Бажаном. У січні 1943 р. його переводять до Українського штабу партизанського руху, а в травні відряджають на кілька місяців у тил ворога ‒ до партизанського з'єднання О. Сабурова. Анатолій Іванович Шиян нагороджений орденами Вітчизняної війни, Червоної Зірки, чехословацьким орденом «Військовий хрест», медалями.
Після повернення з ворожого тилу Анатолій Іванович завідує партизанським відділом газети «Радянська Україна». Написав книгу-репортаж «Партизанський край».
Знаний Анатолій Іванович Шиян і як драматург, і як театральний критик. У його доробку є п'єси-казки для дітей («Котигорошко», «Летючий корабель», «Івасик-Телесик»), драми «Де шуміла ковила» (1960 р.), «Вечірня пісня», п'єси «Дружба» (1932 р.), «Коні» (1933 р.), «Зірниці» (1956 р.).
Небайдужою письменнику була й релігійна тематика. Одним з останніх його драматичних творів є п'єса «Тиха обитель», присвячена життю жіночого монастиря у дні революції.
Враження Шияна й склали основу найбільшого за обсягом роману «Хуртовина» (1979-1980 рр.), який 1980 року було відзначено літературною премією імені Андрія Головка. Це епопея про український народ у війні. Письменник розкриває авторський варіант традиційної теми життя народу в часи воєнного лихоліття. Власний гіркий досвід автора як очевидця та активного учасника бойових дій знайшов своє відображення у змодельованому епічному полотні з масштабним і повним охопленням повсякденного життя народу, трудової людини, щоденним тиловим подвигом колосальної кількості людей. Цей твір належить до набутків українського воєнного роману.
Саме цей твір та роман «Гроза» стали вершинами у творчості письменника, де найповніше і найбільш виразно проявився його самобутній талант.
Переклав роман В. Яна «Чингісхан».
У Києві мешкав у будинку письменників Роліті. Помер у 1989 році. Похований в Києві на Байковому кладовищі. У Києві створений музей-квартира письменника.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел.