19 листопада народилася Катерина Гриневич, відома як Катря Гриневичева

Творчий доробок авторки – збірка «Легенди та оповідання», збірки оповідань і нарисів «По дорозі в Сихем», «Непоборні», історичні повісті «Шестикрилець», «Шоломи в сонці», історичні оповідання для молоді: «Перед похороном князя Романа», «Ярослав Осмомисл», «Княжичі». Перший збірник К. Гриневичевої – «Легенди та оповідання» (1906) змальовував долі безпросвітного життя бідарських дітей. Головними серед доробку письменниці є історичні повісті «Шестикрилець» (1935) та «Шоломи в сонці» (1928), які хронологічно продовжують одна одну.

Історичною основою творів стали події на Галицько-волинській землі другої половини XII – початку XIII ст. Авторка спирається на історичні джерела, а також використовує тогочасні праці М. Грушевського, І. Линниченка, М. Кордуби, І. Шараневича, Д. Зубрицького. Увага письменниці зосереджується на основних подіях життя князя Романа Мстиславича. Письменниця творить культ свого героя – людини, воїна, князя, розуміє й виправдовує духовну самотність, твердість у боротьбі з боярською опозицією.

К.  Гриневичева виробила власний стиль письма, її мова дещо архаїзована, як це й належить історичному полотну, збагачена давньоруською лексикою, взірцями давньої календарно-обрядової поезії. Сучасники докоряли їй за історизм мовлення, ускладненість образно-стильової системи. Письменниця дещо відійшла від традиційної оповідальності. Багатий і розмаїтий декоративний реквізит є складовою частиною літературного мислення письменниці. Можна визнати, що К. Гриневичева свідомо культивує стиль літературного бароко з його багатою орнаментикою, вишуканістю й вибагливістю вислову, високою поетичною насиченістю образу.

Повісті Катрі Гриневичевої вияскравлюють цікаву й напружену сторінку історії України. Письменниця оживила історію, привернула увагу до тих історичних осіб та безіменних героїв, які в грізну годину будували свою державність, захищали її від ворожих нападів і внутрішніх чвар.

Але, попри всі особливості, письменниця оживила історію, привернула увагу до тих історичних осіб та безіменних героїв, які в грізну годину будували свою державність, захищали її від ворожих нападів і внутрішніх чвар. Її стиль розрахований на емоційне, образне сприйняття подій.

Крім письменства. Катерина Гриневичева була також редакторкою популярного в Галичині та на Наддніпрянщині дитячого журналу «Дзвінок» (1910-1912), була активною учасницею жіночого руху в Галичині.

На початку ІІ Світової війни родина авторки, рятуючись від радянської окупації, опинилася в таборі для переміщених осіб американської зони окупації в Карлсфельді біля Мюнхена.

У серпні 1947 року Катря Гриневичева зламала ногу, її поклали до міського шпиталю в Берхтесґадені, де зробили операцію. У цьому ж шпиталі письменниця померла в ніч проти 27 грудня 1947 року у віці 72 років. Похована на цвинтарі Берхтесгадені (Німеччина).

У місті Івано-Франківськ, недалечко від центру, є велика, нова багатоповерхівка. Ще не так давно на цьому місці стояла вілла Гриневичевих, але не Катрина, а родичів її чоловіка. Будинок був у дуже зруйнованому стані, і от після суперечок та протистоянь, помешкання, де певний час діяв музей – таки знесли. Але є одне світле у цій історії: великими стараннями голови Івано-Франківського обласного відділу «Союзу українок» пані Уляни Шведюк, всі експонати з дому Гриневичевих було збережено, а забудовник погодився виділити на першому поверсі дві просторі кімнати для музею; в одній – речі з життя і побуту Гриневичів, в іншій – матеріали товариства «Союзу Українок». Ця жінка і нині оберігає ті всі речі з минулого… А старезне дерево гінкго білоба, що навпроти будівлі, мабуть, добре пам’ятає пані Гриневичеву, що приїздила з візитами до Станіславова, зокрема до тієї вілли.

Інформацію підготовлено на основі відкритих інтернет-джерел

Оновлено: листопад, 2025