Українська письменниця, лексикограф, театральна актриса, мистецтвознавиця поліглот, доктор археології (єгиптолог, маврознавець), художниця (закінчила академію мистецтв у СПб), співачка (солістка паризької опери) Наталена Королева, повне її ім'я: Кармен-Альфонса-Фернанда-Естрелья-Наталена, народилася 3 березня 1888 року в Бургосі в Іспанії.
Великі випробування випали маляті: мати померла під час пологів, батько з горя відправився у наукові експедиції до Африки, Цейлону. Та врятувала дитинство Наталени добра Волинська фея, бабуня Теофіля з роду Домонтовичів. Недалеко від Луцька серед українських пісень та польських казок пройшли п'ять років Наталени. Після смерті бабуні дівчинку забрав добрий монах Еугеніо, брат матері.
Наталена виховувалась в монастирі Нотр-Дам де Сіон у французьких Піренеях майже дванадцять років. Там вона вивчала мови, філософію, історію, археологію, медицину, музику, співи. Часто вона бувала у своїх іспанських родичів, вчилася їздити верхи, фехтувати, стріляти. Вона знала 9 іноземних мов – іспанську, французьку, латинську, італійську, арабську мови, з дитинства пам'ятала українську й польську. В сім’ї розмовною була французька.
Перша світова війна застала Наталену Дунін-Борковську в Києві: вона приїхала до хворого батька, який невдовзі помер. Дівчина взялася за вивчення слов'янських мов: польської, щоб розмовляти з батьком, чеської – з мачухою, української, якою розмовляла прислуга, київські вулиці та російської, бо то мова імперії. Музику їй викладав композитор Микола Лисенко, який сам вибирав собі учениць. Наталені він написав у її присутності та подарував музичну мініатюру «Зоря з місяцем» з написом «Моїй учениці».
В Києві за нею було встановлено поліційний нагляд, на квартирі вчинено обшук. Не маючи змоги виїхати (кордони було закрито), вона через товариство Червоного Хреста записалася сестрою милосердя в російську армію. Майже три роки відбула на війні, була нагороджена солдатським хрестом «За храбрость», дістала три поранення, перенесла тиф і кілька запалень легень. Пізніше письменниця згадувала, що хрест «За храбрость» їй дали тільки за те, що під час ворожого обстрілу залишилася з пораненими вояками, виконавши свій звичайний обов'язок.
Наталена Королева мала три дипломи про вищу освіту – археології, малярства та медицини, яку вивчала в Парижі. Крім того, співала в професійних оперних трупах Парижа, Києва, Венеції.
Коли батько надумав видати її заміж, силоміць заручив Наталену з ротмістром Кисілевським. Щоб не дістатися нелюбові, Наталена віддалася науці: закінчила Петербурзький археологічний інститут, стала доктором археології (фахівцем із єгиптології). Оскільки мана з одруженням не відпускала батька, графиня закінчила ще й Петербурзьку академію мистецтв. У салонах Петербурга і Варшави з успіхом експонувалися її картини. Брала Наталена уроки співу в консерваторії – у класі знаменитого професора Олександра Мишуги, який відкрив у Наталени-Кармен величезне голосове обдарування і радив вступити до опери.
Як археолог брала участь у розкопках легендарному Помпеї, Десятинної церкви в Києві.
Війна в Європі завершилася, а в Україні бойові дії лише розгорталися. Разом з мачухою Наталена записалася в групу чеських репатріантів, і вони виїхали на Захід. Через вимушену затримку у Львові у грудні 1919 року мачуха вирішила відвідати своїх родичів у недалекому містечку Красне, де захворіла і померла.
Наталена ледве дісталась до Праги, де почала працювати в системі народного шкільництва.
Після війни, залишившись без засобів до існування давала приватні уроки французької та іспанської мов. Працювала на невеликому підприємстві, де плела кошики, розсипала крупи у мішечки.
Наталена з 16 років успішно друкувала свої новели у французькій пресі, мала високі оцінки від батькового друга Анатоля Франса. Наталена Королева стала українською письменницею: за чотири роки видала шість книг. Вона є автором історичних романів, повістей, оповідань
Глибокі знання з історії, талант оповідача допомогли Наталені Королеві заснувати новий жанр в українській літературі. Вона є творцем рідкісного і дуже складного жанру ‒ філософсько-пригодницької історичної повісті. «Найекзотичніша постать в українській літературі» ‒ так назвав Наталену Королева видатний прозаїк Валерій Шевчук.
Вона зібрала сімейний архів, дослідила долі побратимів Борковського та Лачерда, написала книгу «Легенди старокиївські», яка була завершена на початку 40-х років минулого століття. В книгу увійшли 25 легенд-оповідань, кожне з яких містить цілий комплекс ідей, думок, фактів, спостережень, художніх перевтілень. Тематично вони поділені на легенди скіфські, легенди княжої доби і легенди, пов'язані з Києво-Печерським монастирем.
Також відомі її автобіографічні повісті «Предок» і «Без коріння». При публікації творів максимально зберігаються мовні особливості авторки ‒ її стилістика та орфографія. Наталена уклала українсько-французько-чеський, чесько-український та французько-український словники.
Померла 1 липня 1966 року в Мельнику (Чехія).
Творчість Наталени Королеви довгий час була зовсім не доступна читачеві в Україні. Її ім'я майже не згадувалось радянськими літературознавцями, а твори не друкувалися, бо були заборонені цензурою.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел
Створено: лютий, 2025