Embedded Files
Український письменник, етнограф, громадсько-культурний діяч, талановитий романіст кінця XIX – початку XX ст., співець запорозького козацтва, на книгах якого зросло кілька поколінь українців Адріан Феофанович Кащенко народився 19 вересня 1858 року на хуторі Веселому Катеринославської губернії, що належав його батькові. Рід Кащенків сягає часів розквіту Запорозької Січі та славетних походів на турків.
Батько був небагатим поміщиком, власником хутора Веселого, який входив до складу Лукашівської волості Олександрівського повіту Катеринославської губернії. Родина Кащенків була великою ‒ п'ятеро хлопців і чотири дівчини. Всі діти здобули ґрунтовну освіту та добре виховання.
1867 р. Адріан вступив до Катеринославської гімназії, але навчатися йому було важко, тому Адріан залишив гімназію після третього класу і вступив до юнкерського училища. Прослуживши кілька років офіцером, він вступив на дрібну службу в управління залізниці (був контролером у поїздах). Оселившись у Катеринославі, одружився, купив маленький будиночок, з невеликої платні допомагав навіть старим батькам, а коли в 1888 році померла мати, він узяв на своє утримання батька і доглядав його до смерті.
У перші роки громадянської служби Адріан Кащенко живе і працює в середовищі діячів майбутньої «Просвіти», де знаходить підтримку своїм літературним спробам, а саме розповідям, написаним в дусі народних анекдотів.
А. Кащенко був заступником голови катеринославського товариства «Просвіта». Він виступає з літературними, історико-етнографічними рефератами. Також Кащенко організував український народний хор, відкрив бібліотеку, влаштовував вечори пам'яті Т. Шевченка, листувався з Оленою Пчілкою, Панасом Мирним, П. Стебницьким.
Свій шлях у літературу він починав з друкування народних легенд, переказів, казок. Перші свої твори друкував власним коштом. Письменник став автором численних прозових творів про вікопомну героїку Запорозької Січі. Друкуватися Адріан Кащенко почав у 1883 р.
Підписувався власним прізвищем та псевдонімами ‒ А. Тертишний, А. Будій, Микола Дніпровий.
Перший свій твір А. Кащенка ‒ книжка «Жар-птиця, або З паном не братайся, у прийми не бери і жінці правди не кажи» (1883), за підписом «А.Торішній», стала першою, надрукованою українською мовою на Придніпров'ї.
Згодом у газеті «Екатеринославский юбилейный листок» (1887) А. Кащенко надрукував легенду-переказ про могили-кургани Близнюки біля Ненаситецького порога ‒ «Предание о могилах «Близнецах». Тоді ж він розпочав роботу над драмою «Зоря нового життя», яка була опублікована аж через 20 років – у 1907 р.
Творчий доробок митця ‒ історичні твори: «Запорожська слава» (1906), «На руїнах Січі» (1907), «Борці за правду», «Під Корсунем», «Над Кодацьким порогом (про гетьмана Івана Сулиму)» (усі – 1913), «З Дніпра на Дунай» (1914), «Гетьман Сагайдачний» (1915), «Мандрівка на пороги» (1916), «Кость Гордієнко-Головко – останній лицар Запорожжя» (1917), «Зруйноване гніздо» (1919). В них письменник створив цілу галерею героїв. Це сильні, мужні, шляхетні люди, готові за Батьківщину і своє козацьке братство піти на смерть та ворожі тортури. Серед доробку також вірші та п'єси.
Але загальна літературна спадщина письменника достатньо велика і на жаль, не вивчена. Дослідник творчості П. Єфремов підготував до друку 6 томів творів А. Кащенка. Але доля цього доробку і досі невідома.
Головний твір всього життя А. Кащенка ‒ книга «Оповідання про славне Військо Запорозьке низове», для якої письменник зібрав велику кількість документів, карт, фотографій тих місць, де були розташовані колишні Січі. Книжка вийшла аж трьома виданнями: у 1917, 1918 та 1919 роках.
У 1917 р. в Катеринославі заснували Українське видавництво, яке невдовзі стало видавництвом А. Кащенка. Протягом 1917-1919 рр. деякі книжки письменника перевидавалися по 4-5 разів, що, вимагало від нього великої уваги та праці. На жаль, за короткий час свого існування (до кінця 1918) видавництво видало 23 назви творів (43 видання) кількістю 401 550 примірників.
Перевантаження фізичне і розумове далися взнаки – інсульт. Через тяжку хворобу А. Кащенко змушений був залишити творчу працю. Три останні роки свого життя письменник був прикутий до ліжка. Помер Адріан Феофанович 16 березня 1921 року.
Історична проза А. Кащенка і сьогодні зберігає найширшу читацьку популярність, включає людину в рух часу, в історичне середовище, розкриває спадкоємний зв'язок поколінь як заповіт нащадкам.
Інформацію підготовлено на основі відкритих інтернет-джерел
Перевірено: вересень, 2025
Page updated
Google Sites
Report abuse