1 серпня народився Іван Михайлович Сєченов

На початку 1860 р. І. М. Сєченов приїхав до Петербурга, захистив дисертацію на ступінь доктора медичних наук. Він почав читати лекції в Медико-хірургічній академії: у березні ‒ курс «тваринного магнетизму», а з осені ‒ повний курс фізіології. Сєченовська лабораторія стала в ті роки центром досліджень в області не лише фізіології, але і токсикології, фармакології, клінічної медицини. У 1870 р. Іван Михайлович вийшов у відставку і був обраний професором кафедри фізіології в Новоросійському університеті  (сьогодні ‒ Одеський національний університет імені І. І. Мечникова). в Одесі. З 1876 по 1889 р. він обіймав кафедру фізіології в Петербурзькому університеті. З 1876 по 1901 р. викладав в Московському університеті спочатку як доцент, а з 1891 р., як професор.

Іван Михайлович Сєченов при переїзді в Одесу пожертвував 500 рублів на обладнання фізіологічної лабораторії університету. Тут він вивів закон розчинності вуглекислоти в сольових розчинах ‒ «правило Сєченова». За словами І. М. Сєченова, ці роки «почав формуватися той справжній дружній гурток, через який я люблю Одесу і по цей час».

Ще в «Тезах», що передували докторській дисертації, Сєченов висунув положення про своєрідність рефлексів, центри яких знаходяться в головному мозку, і ряд ідей, що сприяли подальшому вивченню їм головного мозку. У 1862 р. в паризькій лабораторії К. Бернара Вчений експериментально перевірив гіпотезу про вплив центрів головного мозку на рухову активність (феномен центрального гальмування, описаний ним у 1863 р., був названий «сєченівськім гальмуванням»).

Повернувшись до Росії у травні 1863 р., він за пропозицією М. А. Некрасова написав для «Современника» статтю під назвою «Спроба ввести фізіологічні основи в психічні процеси». Цензура наклала заборону на публікацію, угледівши негожість в назві й «пропаганду матеріалізму» у тексті. Того ж року ця робота під назвою «Рефлекси головного мозку» була надрукована в «Медичному віснику», а в 1866 р. вийшла окремим виданням. За висловом І. П. Павлова, це була «справді для того часу надзвичайна спроба … уявити собі наш суб'єктивний світ чисто фізіологічно». З цієї роботи почалася ера об'єктивної психології.

У 1890-ті роки  Іван Михайлович Сєченов звертається до проблем психофізіології та теорії пізнання. Курс лекцій, прочитаний ним у Московському університеті, ліг в основу «Фізіології нервових центрів» (1891). У цій роботі вчений аналізував весь спектр різних нервових явищ, від несвідомих реакцій у тварин до вищих форм сприйняття у людини. Важливим напрямком його наукової діяльності стали також роботи з питань фізіології газообміну, дихальної функції крові, складу легеневого повітря.

Розроблена Сєченовим теорія психічної регуляції випередила теорію рефлекторного кільця.

У житті Сєченов був скромною людиною і задовольнявся дуже малим. Навіть близькі друзі не знали, що Іван Сєченов мав високі нагороди: ордени Святого Станіслава I ступеня, Святого рівноапостольного Володимира III ступеня, Святої Анни III ступеня.

Помер Іван Михайлович Сєченов у віці 76 років 15 листопада 1905 року. Причиною смерті стало крупозне запалення легенів. В останню путь Івана Михайловича проводжали тільки найближчі люди. Пишних похоронів професору, який зробив колосальний внесок у світову науку, не влаштовували ‒ така була воля покійного.

В Одесі на будівлі Одеського національного університету, де працював учений, встановлено меморіальну дошку з написом: У цій будівлі в 1871-1876 рр. працював великий російський фізіолог Іван Михайлович Сєченов. У Києві, неподалік нашого університету розташована вулиця, названа на честь вченого.

Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел

Оновлено: липень, 2025