15 травня народився Павло Петрович Скоропадський

На початку Першої світової війни він був відзначений Георгіївського хреста IV ступеня (1914 р.). Невдовзі отримав чин генерал-лейтенанта і був призначений командиром гвардійської кінної бригади, а згодом 34-го армійського корпусу, що був в Україні.

Влітку 1917 р. розгорнулася українізація військових частин, якої П. Скоропадський не підтримував, побоюючись, що вона негативно вплине на особовий склад армії. Однак, на вимогу уряду та командування, українізував свій корпус і домігся виведення його в тил на переформування. Так 34-й армійський корпус залишився чи не єдиною дисциплінованою і боєздатною частиною, яка стримувала наступ більшовицьких військ на Україну. Секретаріат військових справ Центральної Ради призначив П. Скоропадського, що командує всіма українськими частинами на Правобережжі. До того ж генерал був і наказним отаманом Вільного козацтва, створення якого розпочалося влітку 1917 року.

29 квітня 1918 року внаслідок державного перевороту П. Скоропадський взяв владу в Україні. Україна була проголошена Гетьманською державою на чолі з Павлом Скоропадським. Більшість партій та верств населення відмовили Центральній Раді та її Раді Міністрів у підтримці, тому переворот пройшов майже без крові.

Гетьманська держава здобула широке міжнародне визнання, встановивши дипломатичні зв'язки з Австро-Угорщиною, Болгарією, Туреччиною, Данією, Персією, Грецією, Норвегією, Швецією, Італією, Швейцарією, Ватиканом, а загалом де-факто з 30 державами світу. Україна досягла певних успіхів у галузі науки, освіти та культури. Універсалами Скоропадського були створені Українська Академія Наук, українські університети в Києві та Кам'янці-Подільському, 150 українських гімназій. Також, вийшло друком кілька мільйонів примірників українських підручників; засновано широку мережу загальнокультурних закладів та установ (національний архів, національна бібліотека та інші заклади).

29 квітня 1918 р., внаслідок державного перевороту, П. Скоропадський взяв владу в Україні.

Гетьман України П. Скоропадський встановив Українську Державу, де вся влада зосереджувалася в руках Гетьмана, встановив дипломатичні зв'язки з Німеччиною, почав розбудову регулярної української армії ‒ Універсалом Гетьмана відновлено стан українського козацтва, відновив право приватної власності, підтримував вільне підприємництво.

У цей час було засновано мережу загальнокультурних закладів та установ: Національний архів, Національну галерею мистецтв, Національний історичний музей, Національна бібліотека, Український театр драми та опери, Українська державна капела, Державний симфонічний оркестр тощо.

З перших днів діяльності гетьманський уряд вживав заходів щодо нормалізації становища на селі, готувався проєкт аграрної реформи, що передбачав примусовий викуп державою великих земельних володінь і розподіл їх між селянами  не більше 25 десятин на двір.

У цей час було налагоджено грошовий обіг, удосконалено грошову систему, створено державний бюджет, відкрито кілька українських банків, засновано нові акціонерні компанії, відроджено залізничний рух.

Переконаний ворог більшовизму, П. Скоропадський прагнув використати національний рух для подолання соціальної анархії. Сім з половиною місяців Української Держави переважна більшість спостерігачів оцінює як період соціального і громадського спокою.

Сучасники Павла Скоропадського та історики констатують факт певного економічного піднесення України цього періоду.

Зовнішні та внутрішні чинники, певні прорахунки Гетьмана у внутрішній, зовнішній та воєнній політиці, розбрат серед політичних сил України, призвели до того, що П. Скоропадський 14 листопада 1918 р. підписав Грамоту-маніфест до українського народу, який фактично ліквідував ідею побудови незалежної України на противагу розбудові Всеросійської федерації, складовою частиною якої повинна була стати Україна. У всеросійській федерації, до складу якої мала увійти й Україна, гетьман вбачав не лише порятунок Росії й України від більшовизму, але й запоруку їхнього державного буття. Новий уряд було сформовано з представників проросійських партій та організацій. П. Скоропадського примусили зректися гетьманства та втекти з Києва. Скоропадський таємно виїхав до Німеччини. Протягом двох років жив у Швейцарії. Згодом оселився у м. Ванзее біля Берліна. Життя на вигнанні П. Скоропадський також присвятив Україні. Був співорганізатором численних філій гетьманських осередків у багатьох країнах світу.

Зусиллями П. Скоропадського у 1926 р. було організовано «Український союз хліборобів-державників» та  створено Український науковий інститут при Берлінському університеті.

Заходам П. Скоропадського завдячують звільненням з німецьких концтаборів Степана Бандери, Андрія Мельника, Ярослава Стецька та ін.

Колишній Гетьман України загинув під час бомбардування англо-американською авіацією станції Платлінг, що поблизу Мюнхена в Баварії. Помер Павло Скоропадський 26 квітня 1945 року у лікарні монастиря Меттен. Похований у місті Оберстдорфі в родинному склепі Скоропадських.

Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел