30 липня ‒ Міжнародний день вишивки (World Embroidery Day)

Свято започатковане у 2011 р. членами Гільдії вишивальниць Швеції К. Неттельблад і С. Сі-Ді, яка підписала Маніфест вишивки (щвед. – Broderimanifestet; англ. – World Embroidery Day Manifesto), в якому цей вид рукоділля був визнаний вільною творчістю, якою може займатися кожен.

Свято позиціює вишивку як прояв індивідуальності та пропаганди миру, радості та краси.

Вишивка – поширений вид декоративного й ужиткового мистецтва, в якому узори та зображення виконуються вручну, тим чи іншим способом на різних тканинах, шкірі та інших матеріалах лляними, бавовняними, шовковими, вовняними нитками, а також бісером, коштовними камінцями тощо.

Історія вишивки дуже давня. Вишивки були відомі ще в II ст. до н. е., тобто виникли з появою шитва на примітивному одязі людини кам‘яного віку. Уже в першому тисячолітті до нашої ери вишивка досягла високого художнього рівня у народів Стародавнього Вавилону, Греції, Риму, Китаю, Індії, Ірану.

Особливою пишністю відзначалася вишивка Візантії. Вплив її позначився на вишивальному мистецтві країн Середньовічної Європи та Київської Русі.

У культурі будь-якого народу є речі, які відображають його особливу національну традицію. Вишиванка –  яскравий приклад і підтвердження цього. Для українця вишиванка ‒ не просто одяг. Це щось дуже особливе: особисте, рідне, святе. Вишивка ‒ код нації, символ, який зберігає його коріння, ідентичність, розуміння себе

Українська вишивка сформувалась під впливом Візантії. За часів Київської Русі особливу популярність мала вишивка срібними чи золотими нитками, що вимагало серйозних умінь від майстрині. В Україні найчастіше прикрашали такий елемент одягу, як сорочка. Найпопулярніші кольори: червоний (любов), чорний (горе), жовтий та зелений (життя).

В Україні налічується близько 100 видів і технічних прийомів. Найбільш поширені – хрестик, гладь, тамбур, вирізування, настил, низь, виколювання, мережка. 

Сьогодні вишивка – це висока культура орнаменту, колориту, це мистецтво унікальне, споконвічне і завжди молоде, що стверджує розвиток графічної, мальовничої культури народу. Це важлива художня цінність, що виконує різноманітні функції – естетичну, пізнавальну і комунікаційну. Вишивка – особлива, винятково важлива частина невичерпної спадщини духовної культури нашого народу. Хрестик чи гладь, мереження чи вирізування на лляних, конопляних, бавовняних тканинах споконвіку милують око, радують душу, дають працю рукам і думці.

Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел