Embedded Files
Відомий український літературознавець, літературний критик, громадський діяч, Герой України (2001) Іван Михайлович Дзюба народився 26 липня 1931 року в с. Миколаївці Волноваського району Донецької області. У 1932 році родина, рятуючись від Голодомору, переїхала у сусіднє робітниче селище Новотроїцьке, потім ‒ в Оленівські Кар'єри (тепер Докучаєвськ), де Іван Дзюба закінчив середню школу № 1.
У 1953 році закінчив Донецький (тоді ‒ Сталінський) педагогічний інститут, а 1956 року ‒ аспірантуру Інституту літератури ім. Тараса Шевченка АН України. Ще студентом виявив себе талановитим критиком, друкуючи у донецькій періодиці статті про художні твори сучасників. Його літературно-критична праця «За високу майстерність», надрукована в роки студентства у 1953 році на сторінках донецького альманаху «Донбас», засвідчила високий рівень аналітично-критичного розуму молодого філолога, його високий літературний хист, уміння.
З 1959 року член Спілки письменників України. Деякий час працював у Держлітвидаві (пізніше ‒ видавництво «Дніпро»), завідував відділом критики в журналі «Вітчизна». У 1963-1964 pp. кілька разів був звільнений з роботи як «неблагонадійний».
Його творчість багатоаспектна й багатогранна: від гострої публіцистики до глибинно-наукового пізнання масштабних явищ культури. Академік Дзюба – автор більш ніж чотирьохсот наукових досліджень, монографій, численних статей і розвідок. Праці Івана Михайловича присвячені актуальним проблемам вітчизняної історії та культури, широко відомі як в Україні, так і за її межами. Вони видані в перекладах російською, англійською, французькою, італійською та іншими мовами.
Сьогодні Іван Михайлович Дзюба відомий літературознавець, критик, публіцист, діяч культури, член НСПУ. У колі його дослідницьких інтересів ‒ сучасний літературний процес в Україні, творчість українських письменників минулого (Т. Шевченка, О. Кобилянської, Лесі Українки, О. Довженка та ін.), сучасний стан і розвиток української мови тощо.
Іван Дзюба – автор книжок «Звичайна людина чи міщанин?» (1959), «Грані кристала» (1978), «На пульсі доби» (1981), «Стефан Зорян в історії вірменської літератури» (1984), «Автографи відродження» (1986), «Садріддін Айні» (1987), «У всякого своя доля» (1989), «Бо то не просто мова, звуки...» (1990), «Застукали сердешну волю» (1995), «Між культурою і політикою» (1998), «Інтернаціоналізм чи русифікація?» (1998, написано в 1965 р.) тощо.
Іван Михайлович автор сценаріїв фільмів: «Василь Симоненко» (1988), «Українці. Надія» (1992). Співавтор сценаріїв стрічок «Тарас Шевченко. Заповіт» (1992, 3 с., «Поет і княжна»), «Тарас Шевченко. Заповіт» (1997, 7 с., «На цій окраденій землі»), «Тарас Шевченко. Заповіт» (1997, 8 с., «Душа з призначенням прекрасним»), «Тарас Шевченко. Заповіт» (1997, 9 с., «Доле моя, де ти?»), «Поет і княжна» (1999, у співавт.) та ін. Книга Івана Дзюби «Тарас Шевченко. Життя і творчість» видавництва «Києво-Могилянська академія» стала лауреатом Всеукраїнського рейтингу «Книжка року 2008» в номінації «Хрестоматія ‒ Критика, біографії, мемуари».
У листопаді 1992 року став другим міністром культури незалежної України (до 1994). Їздив на роботу в громадському транспорті, соромлячись користуватися службовим авто. Протягом 1999-2005 рр. очолював Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка. З 2001 року ‒ почесний доктор НаУКМА.
Помер 22 лютого 2022 року.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел
Оновлено: липень, 2025
Page updated
Google Sites
Report abuse