9 жовтня  народився  Микола Платонович Бажан

1926 року Микола Бажан переїздить до Харкова. Тут виходить його перша збірка «Сімнадцятий патруль», у якій відображено події в Україні 1917-1920 років. У наступні декілька років поет продовжує активно писати та формувати власний стиль. Друком виходять такі його твори, як «Будівлі» (1924), «Гетто в Умані» (1928), «Розмова сердець», «Дорога» (1930). Вершиною його творчості стала велика історична поема «Сліпці», надрукована в журналі «Життя і революція» у 1930-1931 роках.

Микола Бажан був людиною кіно, став фактичним редактором журналу «Кіно» (1926-1929 рр.). Рецензії, репортажі зі знімальних майданчиків, аналіз мистецьких тенденцій та анонси нових стрічок – усе це можна було знайти на шпальтах «Кіно». Сам М. Бажан також був і активним автором журналу, дописуючи під ще одним псевдонімом М. Буш. Микола Платонович працював також редактором і сценаристом на Одеській кіностудії.

На початку 30-х рр. кінематографічні зацікавлення Миколи Бажана  відтісняються мистецтвом художнього перекладу і він стає визначним майстром художнього перекладу. У перекладах М. П. Бажана зазвучали українською мовою твори Ф. Гельдерліна, А. Навої, Д. Гурамішвілі. Ц. Норвіда, Р. М. Рільке, Р. Тагора та ін., а видання творів Н. Бараташвілі, А. Міцкевича, Б. Мікеланджело доповнив ґрунтовними науковими коментарями та оригінальними, глибокими за змістом вступними статтями.

В життя поета на довгі роки ввійшла Грузія, там він знайшов чимало друзів, грузинська тема простежується в багатьох його творах. Грузія увінчала його премією Шота Руставелі, відзначила званням «Заслужений діяч мистецтв Грузинської РСР» за неперевершені переклади «Витязя в тигровій шкурі» та «Давитіані» Д. Гурамішвілі. Переклад поеми Ш. Руставелі «Витязь у тигровій шкурі» (1937 р.) вважають найкращим з-поміж усіх перекладів поеми.

У важкий для народу період Другої світової війни Микола Бажан своїм полум'яним, пристрасним словом нищить німецько-фашистських загарбників. Його славнозвісні «Клятва» і «Данило Галицький» по праву увійшли в золоту скарбницю вітчизняної поезії. «Клятва» в лічені дні здобула визнання народу і навіть стала популярною піснею. Музику до віршів написав відомий композитор Г. Верьовка. У поемі «Данило Галицький» М. Бажан пов'язав події сімсотлітньої давності з тривогами та болями сучасності, уникнувши двох спокус, які виникають при роботі на історичну тему, – штучного осучаснення давнини та архаїзації стилю. У 1946 р. за поему «Данило Галицький» автор був відзначений Державною премією СРСР.

У 1943-1949 рр. – М. Бажан заступник Голови Ради Міністрів УРСР; голова правління Спілки письменників України (1953-1959 рр.). Як урядова особа він часто бував за кордоном, виступав на Генеральній асамблеї ООН в Лондоні, Нью-Йорку, брав участь у численних конференціях, ювілейних урочистостях. Наслідком таких поїздок стали збірки «Англійські враження», «Італійські зустрічі».

У період 1959-1983 pp. працював головним редактором редакції Української Радянської Енциклопедії. За його ініціативи та під його науковим керівництвом було видано  1959-1965 рр. (у 17 т.) й 1977-1985 рр. (у 12 т. , 13 кн.) Українську Радянську Енциклопедію та  «Історію українського мистецтва» (у 6 т.), «Енциклопедію кібернетики» (у 2 т.), Шевченківський словник (у 2 т.),  «Історію міст і сіл Української РСР» (у 26 т.) та багато інших науково-довідкових видань.

Особливе місце у творчості та долі Бажана займала Італія. Майже десятиліття (1960-1968 рр.) він був віцепрезидентом Європейської спільноти письменників (КОМЕСУ). Особливого значення надавав широкій популяризації української мови та культури в країнах Європи.

Широчінь поетичних обріїв, загальнолюдських цінностей на повну силу виявилася у творчості М. Бажана 50–70-х років: цикл «Міцкевич в Одесі» (1957 р.), збірка «Італійські зустрічі» (1961 р.), цикл «Чотири оповідання про надію» (1967 р.), «Уманські спогади» (1972 р.), поеми «Політ крізь бурю» (1964 р.), «Нічні роздуми старого майстра» (1976 р.), «Нічні концерти» (1977 р.), літературно-критичні твори «Дружба народів ‒ дружба літератур» (1954 р.), «Люди, книги, дати» (1962 р.) та ін.

Поезія Миколи Бажана нерозривно пов'язана з фольклорними жанрами, образами, народним світоглядом і мораллю. Збірка «Доробок» у цьому аспекті вельми прикметна. У поетичній новелі Бажана «Ніч на Івана Купала» уявлення про добро та зло, красу та потворність, народну мораль наводять на сенс людського буття, людину і світ.

Він – автор мемуарних нарисів, есеїв, публіцистичних статей і критичних розвідок: «О. Довженко. Нариси про митця» (1930), «Люди, книги, дати. Статті про літературу» (1962 р.), «Путі людей» (1969 р.), «Думи і спогади» (1982 р.) та ін. Його твори перекладено багатьма мовами народів світу, знято телефільми «Київські етюди», «Нічні концерти» та документальний фільм «Межа».

У 1970 році на запит Нобелівського комітету Гарвардський університет висунув кандидатуру М. Бажана на здобуття Нобелівської премії. Втім, М. Бажан відмовився, знаючи про долю Б. Пастернака та його Нобелівської премії. М. П. Бажан нагороджений високими державними відзнаками та преміями.

Помер 23 листопада 1983 року. Похований Микола Платонович на Байковому кладовищі в Києві.

Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел