4 травня народився Євген Йосипович Прокопов
Український скульптор, член Національної спілки художників України, заслужений художник України Євген Йосипович Прокопов народився 4 травня 1950 року в Києві. Навчався у Київському державному художньому інституті. У 1978 році став членом Національної спілки художників України, а у 1989 році отримав звання заслуженого художника України.
Працює в галузі монументальної та станкової скульптури з різноманітними матеріалами: бронзою, алюмінієм, каменем. Один з перших почав використовувати дзеркальну поліровану сталь, а в рельєфах ‒ випадкові ефекти гальванічних мідних пластин. На початку творчості надавав перевагу сюжетним композиціям та портретам, у 1990-х роках перейшов у пластиці до змістовної метафори та лаконічної форми.
Основні теми ‒ філософське осмислення людського буття, сили духу, материнства, любові, класичні релігійні сюжети. Творам Євгена Йосиповича притаманні максимальне використання властивостей матеріалу, акцент на поверхнях, авангардні прийоми «розірваної форми» й просторових пауз, що дозволяють передати глибинні смисли через узагальнені символічні форми. Віртуозно вибудовує скульптури з найдрібніших фрагментів, кожен з яких може бути збільшений до нескінченності та стати самостійним твором мистецтва.
Євген Прокопов ‒ автор низки пам’ятників в Україні та за кордоном. Основні твори: бронзова фігура музи архітектури на фасаді Центрального будинку художника (1978); пам'ятники ‒ Т. Шевченку «Прометей» на фасаді Національного музею Т. Шевченка (1988), студентам та викладачам Київського університету імені Т. Шевченка «Шлях пізнання» («Атланти») (1989), патріарху Йосифу Сліпому в Чикаго (2009), Героям Небесної сотні та всім загиблим Героям України в м. Блумінгдейл, поблизу Чикаго (2015); скульптурні твори ‒ «Пам’ять» на території Михайлівського Золотоверхого монастиря (1988, реконструкція ‒ 2019 під назвою «Жертвам за віру»), «Єдність віри» у м. Райнгардтсдорф-Шена (Німеччина, 1989), «Оплакування» («П’єта») у Тернополі (1990), «Червоний квадрат» («Індустріальний шторм») у м. Бруклін (США, 2001), «До Перемоги!» («Велосипедисти») у м. Тайбей (Тайвань, 2008); станкові скульптури ‒ «Поет та муза» (1982), «Леда і лебідь» (1985), «Благовіщення» (1986), «Мрія» (1988), «Адам і Єва» (1990), «Тайна вечеря» (1992), «Собор» (1993), «Кришталевий простір» (1995), «Раритет» (2002), «Різдво» (2020).
Учасник всеукраїнських та закордонних мистецьких виставок від 1978. Відбулося понад 20 персональних виставок в Україні, США (Чикаго, 1996), Німеччині (Лейпциг, 1990), Данії (Оденсе, 1992). Від 1996 працює як в Чикаго, так і в Києві. Деякі твори зберігаються в Національному музеї «Київська картинна галерея», Національному художньому музеї України (Київ), Українському національному музеї й Українському інституті сучасного мистецтва в Чикаго, Меморіальному центрі Голокосту в м. Фармінґтон-Гіллз, Музеї біблійного мистецтва в м. Даллас, Хялеській церкві в Оденсе.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел
Пам’ятник студентам та викладачам Київського університету ім. Т. Шевченка. 1989.
«Собор». 1993. Мідь
«Тайна вечеря» в Хялеській церкві в м. Оденсе (Данія). 1992. Бронза
«Різдво». 2020. Бронза, патина, скло, змішана техніка