4 червня народився Владислав Владиславович Городецький (Лєшек Дезидерій Владислав)
Славетний український архітектор, підприємець, меценат, який в Україні спорудив понад 30 будівель Владислав Владиславович Городецький (Лєшек Дезидерій Владислав) народився 4 червня 1863 року на Вінниччині. Митець за походженням поляк, але більшу частину свого життя прожив в Україні.
Освіту юнак здобув в реальному училищі в Одесі, а потім навчався в Петербурзі в академії мистецтв. У 1890 році він переїхав до Києва, де прожив понад тридцять років і любив його всією душею. Це місто стало для нього містом зіркового злету, а його унікальні проєкти прикрашають столицю і до сьогодні та вважаються архітектурними перлинами. Творчий діапазон майстра дуже широкий – готелі, палаци, промислові та культові споруди, маєтки та прибуткові будинки.
Першу практику Городецький мав ще під час навчання – будував гімназії та училища в Умані й Черкасах. Коли перебрався до Києва, проєктував усе, на що траплялися замовлення – родинні усипальні, цукровий завод, шлюзи, каплиці, лікарні, стайні, каналізаційні мережі. Перше визнання до амбітного архітектора прийшло після побудованих за його проєктами павільйонів графів Юзефа та Костянтина Потоцьких в «мисливському» та неоренесансному стилях для Київської сільськогосподарської та промислової виставки, яка відкрилася в 1897 році на Черепановій горі. В цей самий час він бере участь в конкурсі на розпланування садиби Мерінга – нині це вулиці Городецького, Заньковецької, Станіславського, Ольгінська та площа І. Франка та спільно з архітекторами Шлейфером та Брадтманом забудовує район, який сучасники називали «київським Парижем». Зокрема, його розробки – це меблева фабрика Й. Кімаєра з фешенебельним салоном-магазином (нині Міністерство юстиції України) та будинок товариства «Работник» (нині житловий будинок № 11 на вул. Городецького).
Найбільш відомі проєкти Владислава Городецького, в яких він брав участь, – це створення Національного художнього музею на вулиці Грушевського, римо-католицький костьол святого Миколая у готичному стилі. На замовлення київського тютюнового короля С. Когана архітектор збудував кенасу-молільню для громади караїмів, побудовану в мавританському стилі.
Та одним із визначних творінь Владислава Городецького є його «будинок з химерами» – злет неймовірної фантазії автора, який став шедевром міської архітектури того часу. Всю ексцентричність і оригінальність своєї особистості втілив архітектор у цьому будинку, і він вражає всіх, хто його бачив. Це – будинок-казка, збудований в стилі модерн, фасад якого прикрашають різноманітні зображення звірів. На стінах будинку можна побачити голови носорогів, жирафів, антилоп, левів, крокодилів...
«Будинок з химерами» Городецький збудував для своєї родини у 1903 році. Родина займала один поверх, а інші здавала в оренду. Ціна була високою, але охочих було достатньо. У цьому будинку були власні винні погреби, пральні, навіть пара корів, щоб мешканці щодня могли пити свіже молоко.
Восени 1911 року В. Городецький вирушив полювати до Африки. Занадто великі витрати на сафарі поставили його в скрутне матеріальне становище і влітку 1912 року він змушений був закласти дім, а викупити його вже не зміг. Наступного року дім перейшов у власність іншої людини.
Цей будинок викликає захват і здивування і в наш час. Викликає різні емоції – від захоплення до критики, але байдужим не залишає нікого.
Городецького називають «київський Гауді» і вважають одним із найцікавіших архітекторів ХХ століття. Він постійно шукав щось нове, не боявся експериментувати й не зупинявся перед труднощами, своїми геніальними творіннями увійшовши до історії світової архітектури.
Владислав Городецький присвятив своє життя не лише архітектурі. Він мав багато інших захоплень: виконував найтонші ювелірні вироби, розробляв різні моделі взуття та одягу, малював, ліпив, гравіював.
Ще одним пристрасним захопленням Городецького були подорожі та полювання. Архітектор їздив на полювання в різні куточки світу: на Алтай, в Західний Сибір, у Середню Азію, Африку, до Індії. Він привозив трофеї для київських музеїв. Був членом мисливських товариств Франції й Англії. Після експедиції до Африки написав книгу «Щоденник мисливця. У нетрях Африки». У книзі можна побачити безліч фотографій та ілюстрацій, які зробив сам автор.
Яскрава особистість В. В. Городецького позначилася не тільки в царині архітектури та будівництва, але й в стрілецькому спорті та мисливстві. Він брав участь у міжнародних стрілецьких змаганнях та в діяльності Київського відділу Імператорського товариства розмноження мисливських і промислових тварин та правильного полювання. Значну частину своїх мисливських трофеїв він дарував музею товариства.
В. Городецький – це людина-свято, він дозволяв розкіш бути собою, любив вишуканий одяг, бездоганні паризькі костюми. Справжній франт, романтик і любитель епатажу. Він був неабияким екстравагантним паном, часто з’являючись на вулицях Києва на власному авто з мавпочкою на плечі. В Києві його знали та любили.
Революційні події змусили Городецького емігрувати, він виїхав до Польщі, де продовжив працювати. Тут він реставрував палац князів Вишневецьких, збудував критий ринок та інші комунальні об'єкти.
А в 1928 році архітектор у віці 65 років вирушив до Ірану, де за його проєктами було збудовано палац для шаха, залізничний вокзал, театр, готель тощо…
Владислав Владиславович Городецький помер 3 січня 1930 року і похований у Тегерані на католицькому кладовищі.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел