Embedded Files
Український письменник, прозаїк, драматург Микола Андрійович Карплюк народився 11 серпня 1923 року у с. Пищеві на Житомирщині. В сімнадцять років, після закінчення середньої школи, добровольцем пішов на фронт. Воював у складі 181-ї дивізії 1-го Українського фронту, брав участь у звільненні Волині, польських міст Любліна, Сандомира, Ченстохова. Бронебійник, винищувач ворожих танків, він завжди був на передовій у самому пеклі. Нагороджений бойовими медалями.
Після закінчення війни працював у районних газетах на Івано-Франківщині та Рівненщині, директором і художнім керівником Ковельського будинку культури, вчителем.
У 1958 році закінчив філологічний факультет Дніпропетровського університету, у 1960 ‒ Вищі літературні курси при Літературному інституті в Москві. Працював редактором Дніпропетровського обласного книговидавництва, головним редактором Дніпропетровської студії телебачення.
У 1957 році в журналі «Жовтень» була надрукована його перша повість «Осінні ночі». Майже одразу ж повість була передрукована однією з українських газет Буенос-Айреса в Аргентині й цього ж, 1957 року вийшла у Дніпропетровську окремим виданням. Того ж року вийшов окремою книжкою нарис «В Терновій балці». Наступного року Миколу Карплюка було прийнято до Спілки письменників.
Далі була повість «Ганка» (1974), головною героїнею якої стала дружина автора, романи «День мій – вік» (1979), «Гіркий мед» (1986).
Та, певно, найбільше болю душі вклав письменник у роман «Сніги» (1990). Написано його було 1967 року і тільки через 23 роки книга побачила світ. Чесний, правдивий твір про сільських трудівників не втратив актуальності й нині.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел
Перевірено: серпень, 2025
Page updated
Google Sites
Report abuse