24 квітня народився Олександр Васильович Духнович
Український письменник, історик, педагог, священник, культурно-освітній та світський і церковний діяч Олександр Васильович Духнович народився 24 квітня 1803 р. в с. Тополі на Пряшівщині (нині Чехословаччина) в родині священника. Особистість складна, суперечлива, неординарна, яку то високо підносили, то надзвичайно принижували.
Початкову освіту одержав дома. У 1813 р. Олександра Духновича відвезли до Ужгорода для завершення початкової освіти та вступу до гімназії. У 1816 р. помер батько, мати з шістьма дітьми залишилась без засобів до існування, і найстарший, Олександр, всупереч великому бажанню студіювати землемірство, змушений був вступити до духовної семінарії в Ужгороді (1823).
Після закінчення семінарії Олександра Духновича призначили службовцем єпархіальної канцелярії у Пряшеві. Не стерпівши жорстокої експлуатації єпархіального начальства і нужденного животіння, О. Духнович 1830 р. втік до Ужгорода. Але пряшівський єпископ перешкодив йому влаштуватися на посаді, Олександр Духнович став домашнім учителем ужгородського урядовця. 1833 року його знову відкликали до пряшівської єпархіальної канцелярії. Незабаром він був призначений адміністратором у с. Комлоші, а через рік священником у с. Біловежі. Через чотири роки йому дозволили перейти до іншої єпархії, і до січня 1844 р. він працював на посаді нотаріуса консисторії в Ужгороді, а в 1844 р. назавжди переселився до Пряшева.
До подій в Угорщині 1848 р. Олександр Духнович поставився неприхильно, бо, як стверджує він в автобіографії, угорська буржуазія не зважала на права інших націй, не визнавала елементарних прав українців на Закарпатті. У квітні 1848 р. за освітню діяльність його було заарештовано, а після звільнення письменник довгий час перебував під жандармським наглядом.
Світогляд просвітника формувався під впливом неприйняття будь-якого насильства; натомість він вітав демократичні ідеї відродження і єдності слов'янських народів, а також ідеї античної педагогіки. Олександр Васильович знав твори Платона, Плутарха, Квінтіліана; володів грецькою, латинською, німецькою, старослов'янською, угорською, російською, польською, словацькою та чеською мовами.
Важливим джерелом його педагогічних ідей стала практика тогочасної школи. У власній бібліотеці (яку в 1859 р. він передав Краснобрідському монастиреві із заповітом, щоб книжками вільно користувалися всі охочі) є праці не лише з теології, літературознавства, естетики, а й фізики, гідротехніки, ботаніки.
Творчість Олександра Васильовича Духновича охоплює різні галузі: літературознавство, мовознавство, педагогіку, історію і філософію, взаємовплив слов'янських культур. І хоча вся творча спадщина О. В. Духновича має просвітньо-педагогічний характер, найціннішим є його педагогічний доробок. Найбільш цілісно концепція розвитку освіти в краї представлена в його підручнику «Народная педагогія вЪ пользу училищЪ и учителей сельскихъ», що вийшов друком у Львові в 1857 р. У тому ж році виходить стаття К. Д. Ушинського «Про народність у громадському вихованні». Багато сил віддав Олександр Духнович на організацію сільських шкіл, народної освіти. Написав для цього педагогічні праці «Народна педагогия в пользу училищ и учителей сельских» (І ч., 1857) та «Педагогия специальная» (загублена в рукописі). Олександр Васильович Духнович першим на Закарпатті ввів термін «народна педагогіка». Народність для нього – один з основних мотивів творчості.
Письменник присвятив себе праці на користь народові, вболівав за його гірку долю і мріяв про світле майбутнє. Гостре політичне спрямування мають його драматичні твори «Добродитель перевишає багатство» (1850), «Головний тарабанщик» (1852), в яких він затаврував зрадників народу, багатіїв, високих урядовців. В історичній праці «Истинная история карпатороссов» він виступив з протестом проти мадяризації (насильне переведення на угорську мову і насадження «угорської культури» неугорським народам) українського населення в Угорщині.
Художня спадщина Олександра Духновича не рівновартісна: цінніші ті твори, в яких письменник йшов від фольклору і народної мови, а не від вимог «високого стилю» з його штучною мовою. Олександра Васильовича Духновича називають Будителем, Просвітником. Його багатогранна діяльність як ученого, культурно-освітнього і громадсько-політичного діяча слугувала розвиткові науки й культури краю, захисту національних інтересів народу.
Помер Олександр Духнович 30 березня 1865 р. в м. Пряшеві.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел