24 квітня народився Олександр Васильович Духнович

До подій в Угорщині 1848 р. Олександр Духнович поставився неприхильно, бо, як стверджує він в автобіографії, угорська буржуазія не зважала на права інших націй, не визнавала елементарних прав українців на Закарпатті. У квітні 1848 р. за освітню діяльність його було заарештовано, а після звільнення письменник довгий час перебував під жандармським наглядом.

Світогляд просвітника формувався під впливом неприйняття будь-якого насильства; натомість він вітав демократичні ідеї відродження і єдності слов'янських народів, а також ідеї античної педагогіки. Олександр Васильович знав твори Платона, Плутарха, Квінтіліана; володів грецькою, латинською, німецькою, старослов'янською, угорською, російською, польською, словацькою та чеською мовами.

Важливим джерелом його педагогічних ідей стала практика тогочасної школи. У власній бібліотеці (яку в 1859 р. він передав Краснобрідському монастиреві із заповітом, щоб книжками вільно користувалися всі охочі) є праці не лише з теології, літературознавства, естетики, а й фізики, гідротехніки, ботаніки.

Творчість Олександра Васильовича Духновича охоплює різні галузі: літературознавство, мовознавство, педагогіку, історію і філософію, взаємовплив слов'янських культур. І хоча вся творча спадщина О. В. Духновича має просвітньо-педагогічний характер, найціннішим є його педагогічний доробок. Найбільш цілісно концепція розвитку освіти в краї представлена в його підручнику «Народная педагогія вЪ пользу училищЪ и учителей сельскихъ», що вийшов друком у Львові в 1857 р. У тому ж році виходить стаття К. Д. Ушинського «Про народність у громадському вихованні». Багато сил віддав Олександр Духнович на організацію сільських шкіл, народної освіти. Написав для цього педагогічні праці «Народна педагогия в пользу училищ и учителей сельских» (І ч., 1857) та «Педагогия специальная» (загублена в рукописі). В історичній праці «Истинная история карпатороссов» він виступив з протестом проти мадяризації (насильне переведення на угорську мову і насадження «угорської культури» неугорським народам) українського населення в Угорщині.

Олександр Васильович Духнович першим на Закарпатті ввів термін «народна педагогіка». Народність для нього – один з основних мотивів творчості.

Олександр Духнович ‒ автор багатьох віршованих творів, двох п'єс «Добродетель превышает богатство» (1850), «Головний  тарабанщик» (1863), які мають гостре політичне спрямування.У цих творах письменник затаврував зрадників народу, багатіїв, високих урядовців.

Свої статті та вірші друкував у «Зорі Галицькій» (Львів), «Віснику» (Відень), «Церковній газеті» (Будапешт), «Слові» (Львів).

Все, що написав народною мовою, є кращим з його спадщини (поезії «Вручаніє», «Піснь простонародна», «Голос радості», «Піснь земледільця весною», «Мирослав у Будині», «Жизнь руина», «Руський марш», «Послідняя моя піснь», твори для дітей ‒ «О ділах шкільських», «О спровованню дітей в школі», «Надгробноє вепру», «Жаба»,  «Муха» та ін.). У більшості поетичних творів використовував характерний для української поезії XIX ст. коломийковий вірш. Народна мова (лемківський говір) переважає також у його п'єсах.

Художня спадщина Олександра Духновича не рівновартісна: цінніші ті твори, в яких письменник йшов від фольклору і народної мови, а не від вимог «високого стилю» з його штучною мовою. Олександра Васильовича Духновича називають будителем, просвітником. Його багатогранна діяльність як ученого, культурно-освітнього і громадсько-політичного діяча слугувала розвиткові науки й культури краю, захисту національних інтересів народу. Іван Франко називав його «людиною, без сумніву, доброї волі і не малих здібностей, хоч і заплутаною у мовні та політичні доктрини».

Помер Олександр Духнович 30 березня 1865 р. в м. Пряшеві.

Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел

Оновлено: квітень, 2025