30 жовтня народилася Раїса Львівна Троянкер

У 1926 р. обоє переїхали до Харкова, де Раїса навчалася в Інституті народної освіти. У Харкові, спілкуючись із письменниками та, маючи доступ до хорошої бібліотеки, вона дуже швидко розвивалася. Багато знала на  пам’ять поезії: і російської, і української. І її вірші теж відповідно вдосконалювалися. Тому її перша збірка «Повінь» має вже своє поетичне обличчя, вважає Ярина Цимбал. Поетеса прославилася не тільки своїми еротичними віршами, але й бурхливими любовними романами, які викликали скандал за скандалом. У Києві вона закохалася у Володимира Сосюру під час його виступу і поїхала за ним до Харкова. Однак дружина Сосюри вигнала її.

Раїса Троянкер випадково потрапила до авангарду. Засновник групи «Авангард» Валеріан Поліщук не мав аж так багато прихильників серед літературної братії. Він шукав однодумців, тих, хто підтримував його ідею, хоча, може, у творчості не завжди практикував якісь авангардистські принципи. 

Рая була одинокою жінкою в цьому чоловічому колі, але це взагалі не дивина для 1920-х років. Жінок-письменниць було дуже мало. У спілці селянських письменників «Плуг» було до десятка жінок, а взагалі членів організації було кількасот. Коли Валеріана Поліщука почали цькувати за опубліковані в «Авангарді» тексти, то Раїса Троянкер була серед перших, хто відсахнувся від свого лідера. Вона опублікувала в газеті листа, мовляв, що до «Авангарду» вона потрапила, випадково, і не має з ним нічого спільного. 

«…Рая була і своєрідним феноменом поміж жінок, ‒ писав письменник, а пізніше ще й радянський агент Юрій Смолич, ‒ бо, попри на свій малий вік, вік навіть громадянського неповноліття, вона була дівчиною неабиякої ерудиції.

Перша поетична збірка Троянкер «Повінь» (1928) мала присвяту Онопрію Тургану, а друга – «Горизонт» (1930) уже була присвячена «коханому Іллі Садоф’єву» – пролетарському поетові, який перекладав її вірші російською.

Маховик репресій набирав обертів, друзі в Україні зникали один за одним. 1935 року поїхала до арктичного порту ‒ Мурманську.

Раїса Троянкер працювала в заводській багатотиражці «Новая заря». Проте сімейне життя не складається й у 1935 р., коли в Москві та Ленінграді (нині ‒ Санкт-Петербург) заарештували кількох українських літераторів, вона втікає до Мурманська. Там працює відповідальним секретарем газети «Полярная правда», у якій опублікувала понад 100 віршів. У Мурманську поетка, яка називала себе «раєм» писала вже зовсім іншу лірику. Це були вторинні тексти, неоригінальні, у стилі соцреалізму. Поетка хотіла жити.

Під час Другої світової війни (1939-1945) була воєнним кореспондентом. 1942 року з'явилася її остання збірка «Суровая лирика».

Померла 29 грудня 1945 року від раку в Мурманську, похована на місцевому цвинтарі, могила втрачена.

В її доробку – дві поетичні збірки, написані тут в Україні, «Повінь» та «Горизонт». У проєкті «Фокстроти» Сергія Жадана і Юрія Гуржи, є один вірш Троянкер, покладений на музику. Про те, як Троянкер в зоопарку впізнає тигра, з яким колись виступала в мандрівному цирку.

Інформацію підготовлено на основі відкритих інтернет-джерел

Оновлено: жовтень, 2025