2 травня народився Володимир Іванович Лучицький
Відомий український вчений-геолог і петрограф Володимир Іванович Лучицький народився 2 травня 1877 року в Києві у родині українського історика, професора Київського університету Івана Васильовича Лучицького.
Навчався на природничому факультеті Київського університету, який закінчив із золотою медаллю 1899 року. Учителем і наставником Володимира Івановича був професор Петро Якович Армашевський, який сприяв тому, що його учень отримав стипендію кафедри мінералогії (у 1899–1905 рр.), перебував у науковому відрядженні в Німеччині (у 1903–1905 рр.). Під керівництвом Армашевського Володимир Лучицький захистив магістерську дисертацію «Петрографічні дослідження порід Баварського лісу», а 1912 року ‒ докторську дисертацію «Рапаківі Київської губернії і породи, які його супроводжують». У 1908–1914 роках Володимир Лучицький був професором кафедри мінералогії Варшавського політехнічного інституту. Був одним з організаторів Українського геологічного комітету, у 1917–1923 роках очолював його.
За наказом гетьмана Павла Скоропадського 23 серпня 1918 року професора університету Св. Володимира Лучицького Володимира Івановича призначено директором Геологічного комітету.
У 1919–1921 роках ‒ професор кафедри мінералогії Таврійського університету. Згодом професор Київського університету (1913–1923 і 1945–1949), Московської гірничої академії (1923–1930) і Московського геологорозвідувального інституту (1930–1941).
У 1941–1945 роках проводив геологічні дослідження на Уралі. З 1947 року директор Інституту геологічних наук АН УРСР.
Роботи вченого з дослідження Українського кристалічного щита зберігають своє значення і нині. Саме Володимир Лучицький відкрив потужні українські родовища графіту та каоліну. Крім того, вчений розробив гідрогеологічну та геологічну характеристики території України; склав гідрогеологічні та геологічні карти нашої країни.
Володимир Лучицький – автор численних підручників і посібників з петрографії та корисних копалин. Його підручник «Петрографія» перевидавався п'ять разів. Не меншу цінність мають і підручники «Курс петрографії», «Петрографія України», «Петрографія Криму».
Володимир Лучицький протягом тривалого часу провадив дослідження залізорудних родовищ Керченського півострова, Кривого Рогу; каолінових та графітових покладів України. У результаті цих досліджень з'явилася низка праць «Керченський залізорудний район», «Корисні копалини України», «Каоліни України» та ін.
Великий внесок вченого у вирішення проблем водопостачання українських міст. Це відображено в його роботах «Гідрогеологічна мапа України», «Гідрогеологічні особливості артезіанських горизонтів Києва».
Академік Лучицький помер від хронічного нефриту в Києві 20 жовтня 1949 року.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел