14 квітня народився Леонід Арсенійович Булаховський
«Його життєвий шлях – це шлях… наукового подвигу вченого, шлях невтомної, саможертовної і світлої праці в ім'я науки, освіти і культури українського народу, серед якого він жив і творив…»
Білодід І. К., український мовознавець
Серед імен найвидатніших діячів науки й культури XX ст. по праву називається ім'я Леоніда Арсенійовича Булаховського, відомого славіста-лінгвіста, автора численних оригінальних праць, що становлять гордість вітчизняної славістики, і викладача, який виховав кілька поколінь студентів-філологів.
Український мовознавець-славіст, професор, педагог, фундатор дослідницької школи історії літературної мови й лінгвостилістики в Україні Леонід Арсенійович Булаховський народився 14 квітня 1888 р. в Харкові у родині майстра-механіка.
Життєвий шлях Л. А. Булаховського не дуже багатий на зовнішні події, але насичений невтомною працею. Він був учителем і вченим, і то була праця за покликанням, за велінням душі і серця; і нині неможливо розділити ці грані його діяльності.
У 1906 р. Леонід Арсенійович закінчив із золотою медаллю 3-тю Харківську гімназію. У 1910 р. з дипломом I ступеня та золотою медаллю закінчив історико-філологічний факультет Харківського університету. Працював викладачем гімназії.
Перша друкована праця «К вопросам славянского количества и ударения» з’явилася в 1910 році, і з того часу він упевнено входить в науковий простір країни, а з 1913 року розпочинається і педагогічна робота Л. А. Булаховського, спочатку як учителя словесника в Харківських гімназіях, згодом лектором Харківських вищих жіночих курсів.
Все життя мовознавця поряд з викладацькою йшла наукова й науково-організаційна робота, це були як два крила, що тримали його у тривалому життєвому леті.
У 1916 р. Л. А. Булаховського було обрано приват-доцентом Харківського університету. Також працював професором Пермського, Московського та Київського університетів. Саме за його ініціативою 1946 р. в Київському університеті ім. Т. Г. Шевченка на філологічному факультеті було відкрито слов'янське відділення.
Впродовж 1930-1935 рр. вчений обіймав посаду керівника секції слов’янських мов Харківського філіалу Інституту мовознавства АН УРСР, а в 1946 р. член-кореспондент Академії наук СРСР. У 1939 р. Л. А. Булаховського було обрано академіком Академії наук України.
Протягом 1944-1961 рр. був директором Інституту мовознавства Академії наук УРСР, у 1957–1961 рр. ‒ голова Українського комітету славістів.
З 1944 р. і до останніх днів життя Л. Булаховський очолював Інститут мовознавства ім. О. Потебні АН України.
Леонід Арсенійович Булаховський відіграв велику роль у розвиткові вітчизняного мовознавства. Протягом тривалого часу він стояв на чолі лінгвістичної науки України й сам збагатив її численними новаторськими працями. Як найавторитетніший вчений, він упродовж багатьох років визначав напрями досліджень з мовознавства, теми багатьох кандидатських і докторських дисертацій.
Науковий доробок вченого ‒ близько 350 наукових праць із загального, українського мовознавства, славістики та методики викладання мов, акцентології.
У 1951 р. за редакцією й авторською участю Л. А. Булаховського вийшов двотомний «Курс сучасної української літературної мови» ‒ посібник для філологічних факультетів університетів. Це було значною подією в розвитку університетської філологічної освіти на Україні. До цього часу такого наукового і навчального посібника з української мови не було.
Л. Булаховський досліджував давньоруські пам’ятки ХІІ–ХІV століть, розробляв українську лексикографію. Мовознавець зробив вагомий внесок в упорядкування українського правопису.
На особливу увагу заслуговує праця «Нариси з загального мовознавства». В ній розкрито стилістичні особливості лексичного складу, очищення мови від небажаних елементів, висвітлюються зауваження про мовний стиль.
У праці «Питання походження української мови» автор досліджує питання походження української мови на основі писемних джерел – документальних пам'яток; розглядає найважливіші риси (особливості) української мови, їх літературне та діалектне походження.
Про український літературний наголос, його норму та особливості в різних частинах мови та слова, а також його зміни у певних категоріях форм, йдеться у книзі «Український літературний наголос» (характеристика норми).
Про здатність української пунктуаційної системи забезпечувати потрібне розуміння текстів ділового, наукового, художнього тощо змісту, формування правил та її принципів висвітлюється в дослідженні «Українська пунктуація (розділові знаки)».
Наділений багатьма талантами, безмежно відданий науці, культурі, освіті, Л. А. Булаховський залишив велику й різноманітну спадщину, яка була, є і ще довго буде джерелом плідних ідей. Учений сильної творчої думки, він приваблював читача й оригінальністю завдань, які ставив перед собою як дослідник, і свіжістю дібраних ним мовних фактів, і глибиною їх обробки, і ґрунтовністю висновків. З його іменем пов'язана й ціла низка нових ідей і підходів, які відкрили нові горизонти в наукових пошуках.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел.