21 жовтня народився Пилип Степанович Орлик

Особливо слід наголосити на тому, що один з найвідданіших патріотів України свого часу П. Орлик не був за походженням етнічним українцем. Його дід мав чеське коріння, батько вважав себе «політичним поляком», а мати походила з литовсько-білоруської родини. Та й сам майбутній український гетьман народився й певний час проживав на білоруських землях Великого князівства Литовського. Тим величнішими є його віддане служіння Україні, так влучно охарактеризоване сином П. Орлика Григором, теж, як і батько, Великим Українцем.

Пилип Орлик народився 11 жовтня 1672 р. в сім'ї родовитої литовської шляхти чеського походження – Орликів. Батько Степан Орлик служив у війську польського короля, загинув на 51-у році життя під час польсько-турецької війни в битві під Хотином у грудні 1673 року. Мати – Ірина Орлик (з білорусько-українського роду Малаховських), охрестила сина за православним обрядом (батько був католиком). Пилип Степанович навчався у єзуїтському колегіумі у Вільні (Вільнюс), а також у Києво-Могилянській колегії, яку закінчив у 1694 році. Під час навчання проявив талант ораторства і поезії, цікавився філософією і літературою. З 1668 року Пилип Орлик обіймає посаду кафедрального писаря київської митрополії, 1700 року – старший канцелярист у генеральній військовій канцелярії, 1706 – генеральний писар Війська Запорізького.

Гетьман Іван Мазепа та Пилип Орлик були однодумцями. Гетьман розумів, що в особі Орлика має не тільки освіченого генерального писаря, а й надійного помічника.

Після подій шведсько-російської війни 1708-1709 років, Полтавської битви, нещасливої для Мазепи, весь табір прихильників гетьмана Мазепи опиняється на території Туреччини в Бендерах. Тут після смерті Івана Мазепи постає питання про вибір нового гетьмана. 1710 року під час Козацької ради гетьманом було обрано Пилипа Орлика.

В історію гетьман  П. Орлик увійшов насамперед як автор першої української Конституції. Вона називалася «Пакти і Конституція прав і вольностей Запорожського Війська» (1710). Цей документ був написаний на 66 років раніше за американську «Декларацію незалежності» і майже на 80 років ‒ за французьку «Декларацію про права людини і громадянина», цілком відбивши новітні для того часу зрушення суспільної думки (пов'язані з ідеями поділу влади, гарантій прав особистості тощо), які в Західній Європі пов'язують з іменами Дж. Лока та Ш. Монтеск'є. Конституція складалася з 16 пунктів і відкривалася такою декларацією: «Україна обох боків Дніпра має бути на вічні часи вільною від чужого панування». За конституцією Пилипа Орлика Україна мусила стати демократичною державою. Влада гетьмана обмежувалася Генеральною радою, до якої входила старшина, полковники та виборні депутати від кожного полку.

«Пакти і Конституція прав і вольностей запорозького війська» – унікальний документ по розробленості нових національно-державних пріоритетів та демократичної форми влади, регламентації устрою України. Конституцією Пилип Орлик зобов'язувався обмежити гетьманські прерогативи, зменшити соціальну експлуатацію, зберегти особливий статус запорожців і боротися за політичне й церковне відокремлення України від Росії у випадку, якщо він здобуде владу в Україні. Пилип Орлик залишив по собі багату політичну спадщину, а також сина, що підхопив естафету самостійницьких змагань батька.

Укладаючи конституцію, гетьман розраховував на підтримку населення, приниженого московським терором після Полтавської битви, а також на іноземну допомогу, для чого уклав воєнну угоду з кримським ханом. Орлик звернувся з листом до гетьмана Івана Скоропадського, пропонуючи тому об'єднатися з метою створення української держави. Весною 1711 р. П. Орлик на чолі 16-тисячної армії рушив на Правобережжя , де почав завойовувати місто за містом практично без опору.

Наляканий Петро І наказав Скоропадському вирядити проти Орлика військо під проводом осавула Бутовича, а щоб забезпечити послух старшини, перевіз до Глухова сім'ї старшини й гетьмана. Війська зійшлися під Лисянкою. Бутович був ущент розбитий і потрапив у полон. Рухаючись далі і примножуючи військо за рахунок полків, які переходили на його бік, Орлик оточив Білу Церкву, де стояла сильна московська залога на чолі з Анненковим. Однак в цей час татарське військо зрадило гетьмана і почало відходити, грабуючи, вбиваючи, беручи в полон українське населення. Покинули його й поляки. П. Орлик змушений був зняти облогу міста і відступити. Щоб убезпечити себе від подальших агресивних дій гетьмана, цар забрав жінок і дітей прихильників Орлика до Москви і наказав їм писати листи до козаків з благанням повернутися, бо інакше на них чекають тортури і кара. Через ці листи багато козаків і старшин покинули гетьмана, і Пилип Орлик разом з Карлом ХІІ змушений податися до Швеції. Відтоді гетьманові судилося бути приреченим на вічні блукання.

Після смерті шведського короля Орлик, побоюючись бути виданим російському цареві, від'їздить у Німеччину, згодом – у Грецію, де прожив 12 років. В еміграції П. Орлик прагне використати кожну нагоду, кожний міжнародний конфлікт на сході Європи на користь України. Пише він листи і до запорожців, дорікаючи їм, що вони піддалися Москві. Петро І влаштував справжнє полювання на колишнього гетьмана і членів його родини, намагаючись будь-якими засобами переправити його в Московщину. Він навіть пообіцяв за голову П. Орлика, як винагороду, стільки золота, скільки вона важить.

Так сталося, що Пилип Орлик помер 24 травня (ці дані не є точними) 1742 році. Мудрий державний діяч, дипломат і воїн, творець першої української конституції провів залишок життя в такій жорстокій убогості, позбавлений оточення своєї родини, що молдавський господар був змушений поховати його за власний кошт.

 Він був останнім гетьманом, який залишився нескореним у своєму палкому бажанні утвердити самостійну Українську державу, зобов'язувався обмежити гетьманські прерогативи, зменшити соціальну експлуатацію, зберегти особливий статус запорожців і боротися за політичне й церковне відокремлення України від Росії.

Пророче сьогодні звучать слова Пилипа Орлика «Ми не можемо незворушно дивитися на страждання нашої милої Вітчизни, бачити порушення її прав за скількома пунктами. Ми не будемо діяти керуючись почуттям помсти, а навпаки – згідно зі справедливістю та правом, що дозволяє кожному боронити свою власну справу та свою власну мету».

Інформацію підготовлено на основі відкритих інтернет-джерел

Оновлено: жовтень, 2025