30 квітня народився Павло Миколайович Гірник
Український поет Павло Миколайович Гірник народився 30 квітня 1956 року в м. Хмельницький у родині письменника Миколи Андрійовича та етнографині Тамари Дмитрівни.
Саме матір поет називає своєю головною наставницею та натхненницею. Великий вплив на хлопця також мав вчитель Андрій Петрович Медушевський. Крім цих людей, Павло Миколайович надихався творчістю українських поетів та письменників: Т. Шевченка, В. Стефаника, Є. Плужника.
У 1973 р. закінчив середню школу. Вчився Павло Миколайович на філологічному факультеті Кам'янець-Подільського педагогічного інституту, у 1974 р. перевівся у Київський педагогічний інститут. Закінчив Вищі літературні курси в Москві. Працював Павло Миколайович учителем української мови та літератури в сільських школах Вінницької та Хмельницької області, завідувачем літературно-драматичної частини Хмельницького театру ляльок.
З початком перебудови він став одним із фундаторів Українського Народного Руху на Хмельниччині, брав участь у різних мітингах і не боявся розгортати синьо-жовтий стяг. На початку 1990-х редагував рухівську газету «Пробудження», з якої згодом виросла газета «Є».
Творчий доробок поета ‒ збірки «Спрага» (1983), «Летіли гуси» (1988), «Се я, причинний» (1994), «Китайка» (1994), «Коник на снігу» (2003), «Коник на снігу» та «Смальта» (2008), «Посвітається» (2009). Вже у першій книжці «Спрага» (1983) Павло Гірник виявив себе поетом з власним словником, мальовничою лексикою. Взагалі тема слова для П. М. Гірника – одна з тих, що визначає тематичний спектр його поезії. Вона органічно відлунюється в інших тематичних мотивах і навіть там, де поет говорить про глибоко особисте.
Творчості поета притаманні гранична драматичність почуттів та емоційна перенасиченість вірша, увага до асоціативної структури та індивідуального переосмислення традицій, фольклорних засобів образотворення, зацікавленість історичною тематикою поруч із пильним вдивлянням у непрості психологічні колізії українця наприкінці ХХ ст. Його поезії населені козаками, кобзарями, побратимами, князями-українцями. У його віршах зустрічаємо Северина Наливайка, Григорія Сковороду, Устима Кармалюка, Марусю Чурай, Катерину Білокур.
У літературній творчості поета часто називають чи не єдиним в українському сучасному письменстві істинним продовжувачем традицій Тараса Шевченка.
Лірика П. Гірника вирізняється підкресленою зорієнтованістю на класичні традиції, основними складовими якої є: домінування патріотичної тематики, постійна увага до болючих проблем розвитку нації та буття української людини на рубежі віків, глибоке проникнення у народнопоетичну стихію та ненастанний діалог зі Святим Письмо.
Поет-вісімдесятник, П. Гірник звернувся до активного діалогу з Біблією, намагаючись осмислити гострі питання постколоніальної доби, знайти пояснення суперечливим національним проблемам, які не піддавалися раціональним законам.
П. Гірник ‒ член Спілки письменників України та Асоціації українських письменників.
Поет є лауреатом літературних премій «Кришталева вишня» (1997), ім. А. Малишка, ім. П. Усенка, ім. П. Тичини, Національної премії України ім. Т. Шевченка (2009) за книгу віршів «Посвітається».
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел.