27 травня народився Роман Іванович Іваничук
Український письменник, громадський діяч, один із організаторів Товариства української мови імені Т. Шевченка Роман Іванович Іваничук народився 27 травня 1929 р. у селі Трач на Івано-Франківщині. Після закінчення школи за порадою батька вступив на геологічний факультет Львівського університету, але покинув, оскільки прагнув здобути філологічну освіту. Рік пропрацював учителем початкової школи в с. Трач.
У 1948 році знову вступив до Львівського університету на українську філологію. Проте не хотів йти до комсомолу і на свята ходив у вишиванці, тож на нього був написаний донос і 1949 р. Романа Іваничука виключили з університету за «антирадянську діяльність». Відслужив три роки в армії (в Азербайджані) і в 1953 р. поновився в університеті, який закінчив у 1957 році. Поїхав працювати вчителем української мови та літератури у село Щирець Львівської області. Там продовжив писати, вступив до Спілки письменників УРСР. У літературі вважав своїми учителями В. Стефаника, М. Коцюбинського та І. Вільде. У 1958 році вийшла друком перша збірка новел «Прут несе кригу», яка принесла йому визнання.
Літературна творчість Р. Іваничука була здебільшого зосереджена на історичній прозі. У доробку письменника 20 історичних романів, якими він намагався заповнити білі плями в нашій історії.
У 1968 р. вийшов друком його історичний роман «Мальви» про Визвольну війну під проводом Богдана Хмельницького, де розкрито тему яничарства, зради й вірності, патріотизму та відступництва. Цей твір викликав категоричне неприйняття офіційної критики. Роман Іваничук тривалий час був позбавлений можливості публікувати свої твори. Роман Іваничук за своє життя написав багато новел і повістей. Серед них – «Місто», «Сьоме небо», «На перевалі», «Зупинись, подорожній!»… Але найбільшу популярність Роман Іваничук здобув як історичний романіст. Історичні романи Іваничука склали великий цикл, що охоплює 500-літню минувшину України та представляє широке полотно боротьби за утвердження державності й усвідомлення самоідентичності нашого народу. Його романи «Мальви», «Черлене вино», «Манускрипт з вулиці Руської», «Вода з каменю», «Четвертий вимір», «Шрами на скалі», «Журавлиний крик», «Бо війна війною», «Орда». Це різні часи, різні географічні терени, різні жанрові підвиди історичного роману, але найголовніше, що там ‒ це любов до рідної землі й народу як смислу існування людини.
Він уперше в українській художній літературі звернувся до теми ОУН і УПА в тетралогії «Вогненні стовпи».
За романами «Шрами на скалі» та «Мальви» здійснено низку театральних інсценізацій; за мотивами роману «Черлене вино» створено оперу «Олеська балада», поставлена у 1985 р. у Львівському театрі опери та балету. Окремі твори Іваничука перекладено словацькою, російською, польською, німецькою, французькою мовами.
З червня 1988 року очолив львівську філію Товариства рідної мови. Навесні 1990 року був обраний народним депутатом УРСР, брав участь у підготовці й проголошенні Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року та Акту про незалежність України 24 серпня 1991 року.
Роман Іванович Іваничук відзначений званням Заслужений працівник культури України (3 грудня 1993), Героя України з врученням ордена Держави (16 січня 2009). нагороджений орденами «За заслуги» II ст. (29 вересня 2006) та «За заслуги» III ст. (8 грудня 1998), Трудового Червоного Прапора; має відзнаки Президента України ‒ ювілейні медалі «20 років незалежності України» (19 серпня 2011) та «25 років незалежності України» (19 серпня 2016); вшанований Літературною премією ім. А. Головка (1979), премією ім. І. Мазепи (1999), Державною премією УРСР ім. Т. Г. Шевченка (1985),
Помер Роман Іваничук 17 вересня 2016 року. Похований у Львові.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел