9 січня народився Степан Йосипович Смаль-Стоцький 

Маючи схильність до науки, Степан Йосипович у тому ж 1882 подався студіювати філологію у Віденський університет. Де потрапив на навчання до одного з найвідоміших славістів того часу Франца Міклошича. Який був одним … «з перших західних мовознавців, що обстоював самобутність української мови, підтримував намагання галицьких українців оперти свою літературну мову на народну основу, був прихильником введення для українців латиниці».

З навчання Степан виніс і до кінця життя зберіг «віденську школу точності й відповідальності у філологічній праці», які передав своїм талановитим студентам, що стали його гордістю. Успішно закінчивши навчання і захистивши дисертацію, у 1885 році 26-річний С. Смаль-Стоцький надзвичайним професором повертається з Відня до Чернівецького університету і очолює кафедру української мови та літератури.

Він досить швидко став одним з лідерів українського національного руху краю у Чернівцях. Добивався рівноправності українців в адміністрації й політичному житті Буковини. Співзасновник товариств «Народний дім», «Буковинський Боян», «Руська школа», активний діяч «Руської бесіди», дійсний член Наукового товариства імені Тараса Шевченка (з 1899-го). Депутат Буковинського крайового сейму й австрійського парламенту.

Переймався вчений і її економічним життям. Ще 1903 року Степан Смаль-Стоцький як голова «Руської Каси» намагався розбудувати українську кооперацію, створив «Селянську Касу». В 1912 році вона вже об'єднувала 174 кооперативи, а наступного року налічувала 149 кредитових кооперативів із майже 19 тисячами їхніх членів. Завдяки його зусиллям було введено в практику фонетичний правопис та здійснено розбудову українського шкільництва.

Та головне місце в житті Степана Йосиповича займала все-таки наукова і викладацька діяльність. Він пише низку монографій: «Руська правопись» (1891), «Руська граматика» (1893, витримала 4 видання), «Буковинська Русь. Культурно-історичний образок» (1897), «Шкільна граматика», «Шкільна граматика», «Ідеї Шевченкової творчості» (1914) та багатьох інших.

Степан Йосипович заперечував існування спільної давньоруської мови, вважаючи, що фонетично українська мова ближче до сербської, ніж до російської. Різко критикував теорії «центрів» чи «колисок» розселення східних слов’ян.

Під час Першої світової війни – офіцер австрійської армії при штабі Чернівецької бригади, проводив культурну працю в таборах українських військовополонених. Голова Управи Українських Січових Стрільців (1917-1918), співзасновник Української академії наук, посол ЗУНР у Празі (1919-1921). Надалі залишився в Празі, викладав в Українському вільному університеті. Вважався одним із найкращих шевченкознавців. Багато зусиль присвятив організації товариства «Музей визвольної боротьби», яке очолював у 1935-1938 роках.

З 1921 року він стає професором щойно відкритого Українського вільного університету, читав курс «українська мова в сім'ї слов’янських мов». Восени 1921 року його обирають деканом цього факультету. Все подальше життя вченого пов'язане з цим університетом, хіба що водночас він викладав українську мову у Варшавському університеті. Смаль-Стоцький розробив цілу низку курсів з історії України, української мови та письменства. Особливо піклувався проблемами українського правопису. Він зокрема писав: «Правопис … повинен бути ясний, приступний, легкий і такий, що допускав би найменше помилок та давався в найкоротшому часі до опанування. Це ідея доброго правопису. Правопис має бути для цілої України».

У 1930 році відбувся перший з’їзд слов'янських філологів, у якому брав участь і Смаль-Стоцький. Ученого сильно обурило те, що ВУАН не послала на цей міжнародний форум своїх науковців.

Помер 17 серпня 1938 р. у Празі. За заповітом, похований на Раковицькому кладовищі у Кракові (Польща), біля дружини.

Нині близько 100  наукових  праць та публікацій у  фахових виданнях того  часу знаходяться  в рідкісному  фонді наукової  бібліотеки ЧНУ ім. Ю.Федьковича.

Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел

Оновлено: січень, 2025