Український поет, драматург, перекладач Володимир Самійленко народився 3 лютого 1864 р. у містечку Великі Сорочинці на Полтавщині. Він був позашлюбним сином поміщика Івана Лисевича та кріпачки Олександри Самійленко. Виховувався у родині близького приятеля родини Гоголів Олексія Трохимовського. Початкову освіту майбутній письменник здобув у дяка, згодом у Миргородській початковій школі. В 1875 році Володимир вступив до Полтавської гімназії, яку закінчив у 1884 році.
З 1884 року до 1890 року вчився на історико-філологічному факультеті Київського університету, де прослухав повний курс, але державних іспитів не складав і вийшов зі свідоцтвом.
Навчаючись у Київському університеті, зблизився з літературним гуртком «Плеяда», де потоваришував із Лесею Українкою, Оленою Пчілкою, Миколою Лисенком, Михайлом Старицьким.
Спробувавши ще за студентських років видати свої поезії окремою книжкою, Самійленко зіткнувся з царською цензурою, яка з двадцяти восьми віршів заборонила одинадцять; відтоді він сам уже не компонував збірок. Почав друкувати вірші у львівській «Зорі», з 1886 р. і пізніше друкував свої твори в альманахах «Складка», «Ватра», у журналах «Правда» і «Літературно-науковий вісник» («ЛНВ»).
1906 року Іван Франко з Михайлом Мочульським зібрали друковані й недруковані вірші поета 1884-1906 рр. і видали їх у Львові за його власним прізвищем під заголовком «Україні» з передмовою Франка. Свої вірші він присвячував Батьківщині, яку безмежно любив.
Протягом 1893-1917 рр. життя поета було пов’язане з Чернігівщиною. Він працював нотаріусом, хоч і не полишав писати. Перебуваючи у Чернігові відвідував «суботи» у Михайла Коцюбинського, де збиралася місцева творча інтелігенція.
Підтримав Українську революцію 1917 – 1921 років, працював у різних Міністерствах УНР. Після приходу більшовиків до Києва був змушений виїхати з міста.
У 1920 р. емігрував до Галичини. Останні роки життя письменника були вкрай важкими. Голодне поневіряння в еміграції, смерть двох дочок, вщент підірване здоров'я. Виснажений фізично і морально, у 1924 р. повернувся до Києва.
У серпні 1925 року Володимира Івановича Самійленка не стало. Похований В. Самійленко в Боярці під Києвом.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел
Оновлено: лютий, 2025