18 серпня народився Олександр Якович Кониський

Як член київської Громади,  О. Я. Кониський клопотався про запровадження у школах української мови. Він навіть підготував підручник про закони, потрібні селянам, який, однак, не був дозволений до друку цензурою.

У Полтаві, де він служив, організував недільні школи.

Олександр Кониський налагоджував зв'язки з українськими діячами у Галичині ‒ тривалий час матеріально й інтелектуально підтримував літературно-науковий і політичний часопис «Правда», який відіграв визначну роль у формуванні української національної свідомості.

З огляду на всі ці дії, Олександр Якович був обвинувачений у поширенні «малоросійської пропаганди» і у 1863 р. без слідства і суду був засланий до Вологди. У 1866 р., після перебування за кордоном, повернувся в Україну та жив у Катеринославі (нині м. Дніпро), перебуваючи під гласним поліцейським наглядом.

Від 1872 р., після зняття нагляду переселився до Києва, працював у газеті «Київський Телеграф», заснував видавництво «Вік», що, проіснувавши 15 років, опублікувало понад 100 книг українською мовою. У 1880-х рр. Кониський обирався гласним Київської міської думи.

У другій половині 1890-х рр. О. Кониський допомагав В. Антоновичу заснувати всеукраїнську політичну організацію, що мала об'єднати всі кола національно свідомих українців усієї Російської імперії. 1897 р. відбувся установчий з'їзд цієї організації, до якої 1901 р. приєдналася і київська «Громада». Сама організація проіснувала до її перетворення 1904 р. на «Українську демократичну партію».

Олександр Кониський ‒ автор слів Духовного Гімну України «Боже Великий Єдиний, нашу Вкраїну храни» (М. Лисенко ‒ автор музики).

В обробці О. Кошиця Гімн традиційно використовується в церемонії інавгурації Президента України та під час інших офіційних урочистостей.

У деяких громадах православних та католицьких церков України існує традиція співати «Молитву за Україну» після відправи, зазвичай зі словами «Світлом Христової правди» замість рядка «Світлом науки і знання».

О. Кониський ‒- один із фундаторів Літературного товариства ім. Т. Шевченка у Львові (1873), а пізніше ‒ ініціатором перетворення його у Наукове товариство ім. Т. Шевченка (без права комерційної діяльності).

Своє дозвілля віддавав письменству. Вчений був автором першої ґрунтовної біографії Т. Г. Шевченка у 2-х т.: «Тарас Шевченко-Грушівський: Хроніка його життя» (1898-1901) ‒ найдокладнішої з усіх, які досі були присвячені життю великого українського Кобзаря. Книжка О. Кониського, то не холодне оповідання, то гаряче возвеличення Шевченка, якого Кониський вважав найвищим цвітом, правдивим генієм і пророком українського народу». Біографію високо оцінили І. Франко, А. Кримський, вона не втратила свого значення і нині.

Написав 2 томи поезій, більше як 50 повістей. Автор шкільних підручників «Українські прописи» (1862), «Арифметика, або щотниця» (1863), «Граматка або перша читанка задля початку вченья» (1882);

Протягом всього життя О. Я. Кониський вів літературну діяльність. У поезіях, повістях, драмах, оповіданнях відстоював українську національну ідею, проголошував теорію малих діл.

Значна частина його літературних творів містить у своїй основі юридичні сюжети, викриває негативні явища в діяльності царської адміністрації та суду, здирництво тогочасної адвокатури: «Суддя Гарбуз» (1875), «Антін Калина» (1881-82), «Народна педагогія» (1886), «Стельмахи» (1887), «Козарський ланок», «У «тісної баби» (обидва – 1889), «Баба Явдоха» (1897), «Ранком в Алупці» (1898), «Сікутор», «Хвора душа» (обидва – 1899), «Бугай» (1901), «Наввипе-редки» (1903).

Йому належить цикл «оповідань з кримінальної хроніки»: «Каторжний», «Тюрма за волю» (обидва – 1881), «Драма в тюрмі», «Чи злочинець, чи ненуний» (обидва – 1885), «Конокрад Іван Дранка» (1887). Кілька поезій присвятив темі тюрми, заслання і каторги. Опублікував казку-пародію на царський суд «Собача правда» (1894).

Помер Олександр Якович Кониський 29 листопада 1900 р.

Він залишив велику спадщину, яка і сьогодні працює на Україну, її розквіт і незалежність.

Вцілілий творчий спадок митця зберігається нині й Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України та Національній бібліотеці України НАН України ім. В. І. Вернадського.

У голосуванні за перейменування вулиць, кияни віддали перевагу зміні назви вулиці Тургенєвська, на честь Олександра Кониського.

Інформацію підготовлено на основі відкритих інтернет-джерел

Оновлено: серпень, 2025