3 лютого народився Микола Петрович Будник  

Микола Будник був одним із засновників Київського Кобзарського цеху. У 80-х роках у м. Ірпені створив майстерню для відродження старовинних народних інструментів в якій налагодив виготовлення бандур, кобз, лір, реконструював інструменти, що давно вийшли з ужитку: давньоруські й половецькі гудки, шоломовидні та криловидні гусла тощо. Ця майстерня стала одночасно й музичною школою, де молоді ентузіасти опановують майстерність виготовлення інструментів і гри на них.

Практикував та відроджував традиційні форми кобзарства в сучасних умовах, виступаючи на вулицях, майданах біля церков та соборів, на площах та інших людних місцях. Наприкінці 80-х – на початку 1990-х разом з Михайлом Хаєм та Володимиром Кушпетом інтенсивно подорожували по Україні, зокрема – Харківщині.

У 1997 та 2001 році за сприяння Михайла Хая видано два аудіо альбоми – «Думи, історичні пісні, псальми, балади» (УЕЛФ) та «Гей, на Чорному морі…» (Арт-Велес – AVE 008) з записами пісень та дум у виконанні Миколи Будника. Серед учнів Миколи Будника-цехмайстра − Едуард Драч, Олексій Кабанов, Тарас Компаніченко, Олесь Санін, Тарас Силенко, Кость Черемський, Ярема Шевчук.

Помер Микола Будник 16 січня 2001 року, похований на ірпінському кладовищі.

Микола Будник увійшов в історію української культури як носій глибинного розуміння автентичності кобзарства. Перейнявши традицію з рук зачинателя сучасного реконструктивного кобзарського руху Георгія Ткаченка, він власним прикладом, силою свого невичерпного таланту вивів цей рух з андеграунду й підпілля на обшири всенародного визнання.

З ініціативи Костянтина Чечені, щорічно (в середині лютого) проводяться вечори присвячений пам'яті Миколи Будника, які відбуваються в історичному будинку Центральної Ради.

Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел

Створено: лютий, 2025