20 серпня народився Валерій Олександрович Шевчук

Після закінчення університету Валерій Шевчук працював власним кореспондентом газети «Молода гвардія». Восени його призвали до армії, але він не припиняв писати вірші та прозу. Повернувся додому у 1965 році й у вересні влаштувався в науково-методичний відділ музеєзнавства Києво-Печерської лаври. Перша книга Шевчука – «Серед тижня», побачила світ у 1967 році. Тоді ж він був прийнятий до Спілки письменників України.

У 70-ті роки твори Валерія Олександровича майже не друкували, але письменник продовжував писати «для себе». Працював самозабутньо і плідно. І протягом 1979 -1999 pp. видав більше як двадцяти своїх творів. Щороку у світ виходило по дві, а то і по три книжки письменника.

З 1988 року Валерій Шевчук – ведучий історичного клубу «Літописець» при Спілці письменників України,  історико-суспільних циклових річних програм Українського радіо: «Козацька держава», «Київ культурний і державний», «Загадки і таємниці української літератури», «Цікаве літературознавство», викладає у Київському національному університеті ім. Т. Шевченка.

У творчості В. Шевчука умовно можна виділити три основні напрямки: історична проза, твори, що відображають сучасне життя, літературознавчі праці.

Перу письменника належать майже 40 видань для дорослих і дітей. Це романи, повісті, збірки оповідань та казок, а також збірка п'єс «Драматургія», збірка поезій «Місто днів», автобіографія «Сад житейський думок, трудів та почуттів».

Художні твори письменника перекладалися 21 мовою світу.

Він є автором близько 600 наукових і публіцистичних статей з питань історії літератури, дослідником і перекладачем сучасною українською мовою творів давньоукраїнської літератури. Праця «Пізнаний і непізнаний Сфінкс: Григорій Сковорода сучасними очима» і «Козацька держава як ідея в системі суспільно-політичного мислення XVI-XVIII століть» у 2 томах, збірки любовної лірики 16-19 століть «Пісні Купідона», «Літопис Самійла Величка» та інші роботи відкривають для читача глибини української думки, філософії, історії та культури.

Упорядкував, здійснив переклади й видав книги Г. Сковороди «Сад Пісень» (1968), «Твори» (т. 1-2, 1994), «Твори» (1996); збірки-антології: «Аполлонова лютня» (1982), «Пісні Купідона» (1994), «Антологія української поезії» (т. 1, 1984), «Марсове поле» (кн. 1-2, 1988-89) та ін. Його перу належать літературознавчі праці: «Дорога в тисячу років» (1990), «Із вершин та низин: книга цікавих фактів із історії української літератури» (1990), «Доля: книга про Т. Шевченка в образах та фактах» (1993), «Енеїда» І. Котляревського в системі літератури українського бароко» (1998), «Муза Роксоланська: українська література XVI-XVIII століть» (кн. 1-2, 2004) та ін.

Валерій Шевчук видав монографію «Козацька держава», упорядкував книги «Іван Мазепа», «Самійло Кішка» тощо.

Валерій Шевчук має звання заслуженого діяча польської культури (за переклади творів Я. Івашкевича та К. Галчинського). У 1988 році його творчість була відзначена Державною премією України ім. Т. Г. Шевченка (за роман «Три листки за вікном»). Він є також лауреатом літературних премій фонду Антоновичів, літературних премій ім. Є. Маланюка, О. Пчілки, І. Огієнка, О. Копиленка, журналів «Київська старовина», «Україна», «Дніпро», «Березіль».

1999 року В. Шевчука нагородили «Орденом князя Ярослава Мудрого V ступеню», у 2016 –  медаллю Івана Мазепи та ювілейною медаллю «25 років незалежності України». У 2017 році Валерій Шевчук став лауреатом Міжнародної літературно-мистецької премії ім. Пантелеймона Куліша (за твір «Порослий кульбабами дворик»).

В Інституті філології та журналістики Житомирського державного університету імені Івана Франка 29 листопада 2011 року була започаткована українська літературна премія імені Валерія Шевчука (Премія Шевчука). Ця творча відзнака щороку вручається авторам за найкращу книгу прози, видану українською мовою за попередній календарний рік.

За мотивами романів Валерія Шевчука художник і режисер Анатоль Степаненко зняв фільм «Повний місяць. Ноктюрн»,1986, (Кіностудія імені Олександра Довженка), режисерка Наталя Мотузко ‒ фільм «Голос трави» (1992) ‒ барвисті фантазії на тему українського фольклору. «Місяцева зозулька» ‒ мелодрама 1993 року режисера Сергія Дудки, створена за повістю Валерія Шевчука «Місяцева зозулька із ластів'ячого гнізда».

Валерій Олександрович Шевчук  активно присутній у полі досліджень національної  історії: переклав зі староукраїнської літературної мови, упорядкував і видав: «Твори» І. Вишенського (1986), «Літопис» С. Величка (т. 1-2, 1991); «Катехизис Петра Могили: оригінал 1645 р.» (1996); «Мазепа Іван: художньо-документальна книга» (1992), «Самійло Кішка: історичні розвідки, думи, оповідання» (1993); «Літопис Густинського монастиря: документи» («Пам’ять століть», 1996, № 2-3), «Літопис Мгарського монастиря (1682-1775)»  («Пам’ять століть», 1997, № 1).

Автор праць: «Національна ідея в Україні, зокрема національно-визвольна, та її подвижники: історичний нарис» (2000), «Козацька держава як ідея в системі суспільно-політичного мислення XVI-XVIII ст.» у 2-х книгах (побачив світ 1-й т.; 2007).

Автор численних статей на історичну тематику, зокрема з циклу «Етюди до історії українського державотворення». У полі його зору були постаті видатних діячів І. Виговського, П. Дорошенка, П. Могили, П. Полуботка, І. Мазепи, Д. Апостола, І. Самойловича, С. Наливайка, К. Розумовського, Й. Верещинського, В. Липинського, І. Скоропадського, О. Лазаревського та багатьох ін.

Вагомим підсумком історико-пошукової та перекладацької діяльності В. Шевчука став видавничий проєкт «Тисяча років української суспільно-політичної думки» у 9 томах (14 книгах, 2001).

Валерій Шевчук ‒ почесний професор Житомирського університету та Києво-Могилянської академії, почесний доктор Львівського університету.

У січні 2024 року стало відомо, що через загострення цукрового діабету Шевчук потребував термінового медичного втручання. Помер Валерій Олександрович Шевчук 6 травня 2025 року в Києві.

Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел

Оновлено: серпень, 2025