Український вчений у галузі міського електричного транспорту, доктор технічних наук, винахідник тролейбусного поїзда, редактор Володимир Пилипович Веклич народився 8 листопада 1938 року в селі Чернещина на Харківщині.
У 1955 році закінчив Руновщанську середню школу зі срібною медаллю та вступив до Харківського інституту інженерів комунального будівництва (нині Харківський національний університет міського господарства імені О. М. Бекетова), який закінчив у 1960 році з відзнакою. Трудову діяльність розпочав заступником начальника технічного відділу, потім працював головним інженером рухомого складу київського трамвайно-тролейбусного управління.
У 1963 році разом з І. А. Кацовим та І. К. Погрібним з'єднав вагони Tatra T2 (а згодом і Tatra T3) в трамвайні поїзди керовані за системою багатьох одиниць, на яких у Києві, вперше в СРСР, було здійснено масове перевезення пасажирів. У липні 1964 року очолив Жовтневе тролейбусне депо. Створив тролейбусний поїзд. На винахід його спонукав гострий дефіцит водіїв, необхідність підвищення рентабельності перевезень та наявність маршрутів з надзвичайно великим пасажиропотоком (які переважно проходили по завантажених вулицях з обмеженою пропускною спроможністю), з яким не могли впоратися поодинокі тролейбуси. Розв'язати ці проблеми можна було лише запровадивши тролейбусні поїзди. На це винахіднику знадобилося два роки наполегливої праці, досліджень та іспитів своєї системи.
12 червня 1966 вперше у світовій практиці на маршрутах міста Києва з'явився тролейбусний поїзд з машин МТБ-82 київського винахідника Володимира Пилиповича Веклича. Слідом за ним почалося масове формування поїздів з тролейбусів 9Тр на київському заводі електротранспорту. Поїзди, що працюють по системі Володимира Веклича, успішно експлуатувалися в Ленінграді, Ризі, Таллінні, Севастополі, Самарі, Краснодарі та десятках інших міст СРСР. Він також розробив комплекси та пристрої для діагностики технічного стану тролейбусів.
За результатами робіт зі створення тролейбусного потяга ним була написана кандидатська дисертація на тему: «Дослідження тролейбусів з управлінням за системою багатьох одиниць», яка була ним успішно захищена у 1970 році в Москві. Як зазначала тоді газета «Вечірній Київ» він став першим в Україні кандидатом технічних наук у галузі міського електротранспорту.
У 1972 році був висунутий на посаду заступника директора Науково-дослідного та конструкторсько-технологічного інституту міського господарства, а протягом 1973-1987 рр. очолював колектив інституту, з 1987 заступник директора з наукової роботи. Під його керівництвом і з безпосередньою участю створені діагностичні комплекси, механізовані пости заміни агрегатів, системи автоматизованого обліку та багато іншого. Опублікував 65 наукових праць, в тому числі 2 книги, є автором 17 винаходів. За результатами робіт зі створення діагностичних комплексів для рухомого складу ним була написана докторська дисертація на тему: «Підвищення ефективності експлуатації безрейкового електричного транспорту з застосуванням засобів діагностування та керування за системою багатьох одиниць», яка була ним успішно захищена у 1991 році. Спільно з В. К. Дьяконовим став ініціатором будівництва першої в СРСР київської лінії швидкісного трамвая. Узагальнив отриманий в закордонних відрядженнях передовий досвід та створив на вітчизняній елементній базі систему автоматики та інтервального регулювання для ліній радянського швидкісного трамвая. Під науковим керівництвом В. П. Веклича була розроблена стратегія створення власного українського тролейбуса, що знайшла своє втілення у затвердженій Кабінетом Міністрів України Програмі.
Помер 10 серпня 1993 року на 55-му році життя. Похований на Байковому кладовищі в Києві.
Його ім'ям названо вулицю в Києві, на адміністративній будівлі тролейбусного депо на Шулявці 14 червня 2016 року встановлена меморіальна дошка. Ім'ям Володимира Веклича названа винайдена ним система, яка дозволяє сполучати у багатоскладові поїзди електричні безрейкові транспортні засоби.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел