Життєвий шлях та науково-викладацька і практична діяльність Володимира Михайловича Корецького припала на один з найдраматичніших періодів в історії українського народу ‒ Перша світова війна, революція 1917 р. і відчайдушна спроба України здобути незалежність, голодомор і сталінські репресії, Друга світова війна, хрущовська відлига і порівняна лібералізація радянського режиму тощо.
Український юрист-міжнародник, засновник української школи міжнародного приватного та публічного права, один з організаторів Харківського юридичного інституту (у 1920-х рр.) Володимир Михайлович Корецький народився 18 лютого 1890 року у Катеринославі (нині Дніпро), у родині службовців.
Після закінчення у 1910 р. катеринославської гімназії з золотою медаллю вступив на юридичний факультет Московського університету. Навчання у Москві тривало, однак не дуже довго - вже через рік майбутній учений переїздить до Харкова, де продовжує навчання на юридичному факультеті Харківського університету.
Після закінчення навчання у 1916 р. з дипломом першого ступеня В. М. Корецький був залишений при кафедрі цивільного права і судочинства для підготовки до професорського звання (аналог сучасної аспірантури), а після складання у 1919 р. магістерського іспиту він починає читати лекції з всесвітньої історії держави та права.
Саме з Харковом була пов'язана науково-викладацька діяльність В. М. Корецького протягом наступних 20 років. З його іменем значною мірою пов’язане становлення вітчизняної юридичної науки в її сучасному вигляді.
Вчений доклав чималих зусиль для розвитку юридичної освіти у рамках Харківського інституту народного господарства та його правового факультету, який згодом виокремився у самостійний вищий навчальний заклад юридичного профілю і нині відомий в Україні й далеко за її межами як Національний юридичний університет ім. Я. Мудрого.
У 1920-1930 рр. він опублікував низку наукових праць, в яких обґрунтовував необхідність створення міжнародного господарського права, структурно побудованого на поєднанні міжнародно-правового і приватноправового методів регулювання світових господарських економічних відносин («Нариси міжнародного господарського права», 1928 р.), розкривав нові тенденції розвитку міжнародного приватного права та цивільного права європейських держав («Проблеми приватного міжнародного права в договорах, що укладаються Радянськими республіками з іноземними державами», 1922 р., «До питання про виконання зобов'язань (Деякі уроки новітньої німецької судової практики)», «Акціонерне товариство чи товариство з обмеженою відповідальністю», 1923 р., «Застереження про взаємність у міжнародному приватному праві», 1925 р., «Польське міжобласне приватне право: загальна характеристика», 1931 р.).
В. М. Корецький працював завідувачем правового підвідділу Наркомату закордонних справ УСРР (1921-1922 рр.), завідувачем юридичного відділу Укоопспілки (1922–1924 рр.), завідувачем юридичного відділу Українського банку (1924-1930 рр.), старшим консультантом Державного арбітражу при РНК УСРР (1930-1935 рр.).
Під час Другої світової війни В. М. Корецький разом з іншими харківськими вченими був евакуйований до Ташкенту, де викладав в утвореному там Юридичному інституті всесвітню історію держави та права. Після звільнення Харкова повернувся у Харківський юридичний інститут. Сферою його наукових інтересів стало міжнародне публічне право.
Вчений входив до складу радянських делегацій на сесіях Генеральної Асамблеї ООН у 1946, 1947 та 1949 рр. від УРСР; брав участь у праці ряду міжнародних конференцій та комісій ООН.
У період 1947-1949 рр. був членом і першим заступником голови Комісії з прав людини ООН, на яку в цей час було покладено завдання розробити проєкт Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН у 1948 р.
Володимир Михайлович Корецький відіграв важливу роль у розробці Загальної декларації прав людини 1948 р., бувши заступником голови редакційного комітету комісії ООН з прав людини, який очолювала видатна американська громадська діячка Елеонора Рузвельт. Саме Володимир Михайлович запропонував формулювання ст. 1 декларації, яку було схвалено у такій редакції: «Всі люди народжуються вільними i рівними у своїй гідності та правах. Вони наділені розумом i совістю i повинні діяти по відношенню один до одного в дусі братерства».
Визнанням величезного авторитету В. М. Корецького стало обрання його у 1960 р. суддею головного юридичного органу світового товариства ‒ Міжнародного Суду ООН. Гідно репрезентуючи вітчизняну юридичну науку й практику на цій відповідальній посаді, він користувався заслуженою повагою з боку колег, які у 1968 р. обрали його віцепрезидентом Суду.
В. М. Корецький ‒ український юрист-міжнародник з величезним авторитетом, спеціаліст у галузі міжнародного приватного права та загальної історії держави та права, академік АН УРСР, керівник Сектору держави та права АН УРСР, Інституту держави та права АН УРСР.
У 1990 р. постановою Ради Міністрів УРСР ім’я В. М. Корецького було присвоєне Інституту держави і права, який і сьогодні є Інститутом Корецького для всіх вітчизняних юристів.
В. М. Корецький відзначений званням Героя Соціалістичної Праці (1980 р.), нагороджений орденом Леніна та орденом Трудового Червоного Прапора.
Помер Володимир Михайлович Корецький в Києві 25 липня 1984 року.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел
Створено: лютий, 2025