25 березня народився Лесь (Олекса) Якимович Гринюк

Український письменник, поет, перекладач, журналіст, громадський діяч Олекса Гринюк народився 25 березня 1883 року в селянській родині в селі Воскресинці, поблизу Коломиї. Після навчання у початковій сільській школі склав іспити до Коломийської гімназії. У цей час він почав писати. Попавши під вплив творчості Василя Стефаника, Лесь у своїх оповіданнях, новелах, нарисах сповідував стефаникову лаконічність та простонародність, крім того, він ще й спробував себе в поезії.

У 1902 році, з відзнакою закінчивши Коломийську гімназію, Лесь Гринюк вступив до Львівського університету на юридичний факультет. Але через важку хворобу та складний фінансовий стан йому довелося залишити навчання та повернутися на Коломийщину ‒ заробляти на життя та підтримувати сімʼю. Редагував публіцистичні та літературні видання, а також займався репетиторством. Про високий художній рівень його творів свідчить той факт, що частина з них побачила світ на сторінках «Літературно-наукового вісника».

 У 1904 на кошти відомого друкаря-філантропа Євгена Крушинського вийшла перша збірка прозових творів Леся Гринюка під назвою «Весняні вечори». До збірки увійшли майже всі найкращі твори письменника гімназійного періоду і серед них новели «Картка з дневника», «Старий пан», «Настася», «Троє дітей», «Синове весілля», «Смерть», поезії в прозі «Кипить життя», «Через гори». На жаль, досі не зібрані інші прозові твори, хоч автор вступної статті до другого видання «Весняних вечорів», здійсненого до десятиріччя смерті поета, нагадував про необхідність пошуків неопублікованих творів письменника.

Протягом 1903 ‒ 1905 рр. був редактором газети «Поступ», яка виходила в Коломиї і була відома тим, що в ній І Франко опублікував свою працю «Що таке поступ», та чернівецької газети «Буковина» з 1907 до 1908 року, дописував до львівської газети «Діло».

 Сум і безнадія, зумовлені хворобою, тяжкими матеріальними умовами, в яких молодому письменникові здебільшого доводилося проживати, особливо позначились на поетичній творчості Леся Гринюка. Головною сферою його діяльності стала перекладацька робота. Перші переклади зʼявилися ще раніше. Здійснений під псевдонімом С. Віля переклад Гоголевого «Тараса Бульби» вийшов друком у 1903. Згодом побачили світ також перекладені ним «Три оповідання» Л. Андреєва, комедія Б. Бʼєрнсона «Новоженці», популярний «Начерк соціології» Ахеліса і відомий твір Ф. Ніцше «Так мовив Заратустра». Всі вони зʼявилися в серії «Загальної бібліотеки» у видавництві «Галицька накладня», керівником якої був Яків Оренштайн. Дві останні праці, а саме переклад популярного «Вступу до метафізики» та «Історію філософії» Шеглера письменник так і не встиг закінчити. За складних умов суспільно-політичного життя, матеріальної скрути й невиліковної хвороби Лесь Гринюк прожив усього двадцять сім років. Помер 7 липня 1911 року. Похований у рідному селі Воскресинці.

Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел