Український письменник, публіцист, мемуарист, етнограф, фольклорист, біолог (Англія) Олекса Іванович Воропай народився 9 листопада 1913 року в Одесі.
У 1933 році закінчив сільськогосподарський технікум, працював агрономом на Вінниччині. Студіював агрономію в Уманському сільськогосподарському інституті, проте його виключили з цього закладу на першому курсі. У 1938 році закінчив Московську аграрну академію, у 1940-1941 рр. навчався в Одеському університеті, де вивчав етнографію і фольклор. Український фольклор почав збирати ще в 1937 р.
У червні 1941 р. переїхав в Північний Кавказ, а восени 1942 р. повернувся в Україну і поселився в с. Вороновиці на Вінниччині. 1944 р. разом з дружиною подався на Захід і дістався до Німеччини, де перебував в таборах для переміщених осіб Ауґсбурґа та Гальденбурга.
В Авґсбурзі під псевдонімом Олекса Степовий він надрукував сім книжок ‒ «Вогні в церкві (Українські народні легенди, записані в Україні 1942‒1943 pp.)», «Українські народні танці», «Звичаї нашого народу», «Ясир» та ін. Особливо цікавою є книжка «Ясир». Тут опубліковано вірші, листи, написані з німецької неволі. Події Другої світової війни автор міфологізував, а також провів паралель між страдницькими муками України XX ст. з історичними подіями XVI‒XVII ст.
У 1948 році родина переїжджає до Великої Британії. Олекса Воропай працював робітником на текстильній фабриці міста Олдем. У 1952‒1955 pp. видав «Українські народні приповідки» й «Українські народні загадки». На сторінках лондонського часопису «Визвольний шлях» надрукував статті «Етнографія ‒ наука про націю», «Цілюще зілля» та ін. У 1953 р. дослідник видав спогади про голод «В дев'яностім крузі», на які 37 разів посилається у своїй книжці про голодомор Р. Конквест.
У 1957 р. учений став доктором слов'янської етнології, а в 1961 р. в Українському вільному університеті в Мюнхені захистив дисертацію на звання доктора природничих наук.
У 60-70 роки праці з етнології принесли йому визнання не лише в середовищі української еміграції, а й у науковому світі Європи, його роботи друкували у США, Канаді, Франції, Німеччині, Англії.
Помер Олекса Воропай 1989 року.
За два роки в Україні побачила світ його головна праця «Звичаї нашого народу», в якій ретельно підібрано звичаї та обряди різних регіонів України, що пов'язані з народним та релігійним календарями. Ця книга поєднує принципи науковості та популярності і є однією з кращих українських етнографічних праць XX ст.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел