28 жовтня  народився Дмитро Степанович Бортнянський

В одинадцятилітньому віці Дмитро Бортнянський виконав головну роль Альцести в однойменній опері придворного композитора Г. Раупаха – за традицією жіночі ролі доручалися юним співакам. А через два роки зіграв і головну чоловічу роль – Адмета у цій же опері. В цей період зміцнюються його зв'язки з рідною українською культурою, адже всі в капелі – від директора до наймолодшого півчого – були українцями. При дворі імператриці Єлизавети панувала атмосфера справжнього захоплення українською музикою: виступали кобзарі, лунали народні пісні.

Згодом Галуппі взяв свого вихованця до Італії, де він навчався протягом десяти років у Венеції, Болоньї, Римі та Неаполі. В Італії були з успіхом поставлені опери Дмитра Бортнянського на італійські лібрето – «Креонт» (1776), «Алкід» (1778), «Квінт Фабій» (1779). Дмитро Бортнянський брав участь у діяльності музичної академії в Болоньї. Його опери йшли у венеційському театрі «Сан Бенедетто».

У 28-річному віці Дмитро Бортнянський повернувся до Петербурга, де отримав посаду придворного капельмейстера, а 1784 року – капельмейстера «малого двору» престолонаступника Павла Петровича. Перебуваючи на цій службі, він написав три опери на лібрето французькою мовою, а також ряд творів для клавесина. 1782 року в Петербурзі вийшла друком його «Херувимська», 1784 року – триголосний хор «Хай відправиться молитва моя».

У 1796 р. у житті Дмитра Бортнянського відбулися значні зміни. Він отримав чин статського радника та посаду директора Придворної співацької капели. Це дозволило йому здійснити реорганізацію капели, поповнити її колектив талановитими співаками й музикантами, переважно вихідцями з України та активно проводити виважену адміністративну діяльність, поєднуючи диригентську і педагогічну роботу. Він домігся покращання матеріального забезпечення хористів, дбав про те, щоб хорова капела набула самостійного статусу як незалежний мистецький колектив. І таке рішення було прийняте у 1800 році, а у 1802 – засновано Петербурзьке філармонічне товариство. Хорова капела виконувала ораторії та хорові твори Й. Гайдна, В. Моцарта, Керубіні, Генделя, Л. Бетховена тощо. За час його керівництва капела досягла таких вершин майстерності, що в першій половині XIX ст. з нею не міг зрівнятися жоден хор Європи. У 1804 році митець стає почесним членом Академії мистецтв. Творча діяльність Дмитра Бортнянського розгорнулася на повну силу. Музична спадщина композитора, багата й різноманітна в жанровому відношенні, справила помітний вплив на розвиток української, російської та світової хорової культури. За своє життя він став автором понад 100 творів хорової церковної музики, в тому числі сонати, симфонії, близько 70 концертів, з них 35 для чотириголосного мішаного хору та 10 для двох хорів, 2 літургії, пісні та кантати, а також камерно-інструментальні твори, в яких відобразилися переважно мотиви української народної пісенності. Церковно-вокальний стиль Дмитра Бортнянського є вершиною тогочасного мистецтва. Його твори відзначаються яскравою мелодикою та композиційною майстерністю, завжди виконуються та сприймаються з піднесенням. Недаремно його музикою захоплювалися Берліоз та Бетховен, а шанувальники його творчості називали Бортнянського «українським Моцартом». На його творах вчилися видатні українські композитори: М. Лисенко, М. Леонтович, Б. Лятошинський, Л. Ревуцький, К. Стеценко та інші.

Овіяний славою, оточений загальною пошаною, великий композитор, диригент, педагог, громадський діяч Дмитро Степанович Бортнянський у 74 роки несподівано помер 27 вересня 1825 року. Легенда розповідає, що старий композитор заснув навіки під звуки свого концерту, виконуваного його улюбленими вихованцями. На Смоленському кладовищі, що на Василівському острові в Петербурзі, його вдовою Анною Іванівною Бортнянською, було встановлено скромний обеліск.

Майже півстоліття життя Дмитра Бортнянського було пов'язане з музичною освітою та творчістю. В наш час його музика продовжує свій тріумфальний хід по концертних залах різних країн та континентів. Спадщина нашого великого земляка по праву належить до найчудовіших сторінок музичної культури світу. На його честь поставлені пам'ятники в Глухові, Новгороді та Нью-Йорку. Його музика продовжує втішати душу і серце мільйонів людей на планеті.

Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел