3 березня – Всесвітній день письменника

«Література – це таке заняття, при якому потрібно знову і знову доводити, що у тебе є талант, людям, позбавленим будь-яких талантів» Жюль Ренар, французький письменник 

Щорічно 3 березня в усіх країнах відзначається Всесвітній день письменника – професійне свято літераторів. Рішення про відзначення такого свята було прийнято на 48 конгресі Міжнародного ПЕН-клубу, який відбувся в 1986 році. ПЕН-клуб був заснований в Лондоні в 1921 році. Назва організації – абревіатура, утворена першими буквами англійських слів Poets – поети, Essayists – есеїсти, Novelists – романісти. Цікаво, що абревіатура у цьому випадку сходиться зі словом pen – в перекладі з англійської – ручка.

Ідея створення організації належить англійській письменниці Кетрін Емі Доусон-Скотт. Першим президентом ПЕН-клубу став відомий англійський письменник Джон Голсуорсі. В 1923 році відбувся перший міжнародний конгрес ПЕН-клубу в Лондоні, в той час ПЕН-центри були створені в 11 країнах світу. Сьогодні подібні центри діють в 130 країнах. ПЕН-клуб виступає на захист принципів свободи інформації всередині кожної країни та між усіма країнами.

Всесвітній день письменника відзначають не лише романісти, прозаїки, поети, памфлетисти, публіцисти, фантасти, фейлетоністи, новелісти, есеїсти та інші майстри слова. Його по праву вважають своїм журналісти, історики та блогери. У цей день закликають не забувати про те, що письменницька праця має нести правду і захищати свободу слова.

В Україну свято прийшло у 2012 р. завдяки ініціативі української письменниці Лариси Ніцой.

В Україні існує Національна спілка письменників України (НСПУ) – добровільна творча організація професійних літераторів України: поетів, прозаїків, драматургів, критиків і перекладачів. НСПУ має власне книжкове видавництво – «Український письменник» (раніше – «Радянський письменник»). У Будинку письменників працює одна з кращих в Україні бібліотек з книжковим фондом у понад сто десять тисяч томів. Бібліотека виконує велику за обсягом інформаційну та бібліографічну роботу, постійно організовує книжкові ювілейні виставки сучасних письменників, популяризує нові надходження та висвітлює літературні події НСПУ.

Україна пишається своїми письменниками, які були дуже талановитими й мали цікаві та складні долі.

Перший професійний письменник України Іван Нечуй-Левицький пішов з роботи вчителя російської мови заради письменства на рідній солов'їній.

Василь Стус принципово розмовляв українською мовою та одного разу побився в університеті за те, що йому сказали «говорити нормальною мовою».

Пантелеймон Куліш мав чимало коханок за життя, але серед них не було жодної росіянки. Одного разу він відмовився від стосунків з донькою ректора Петербурзького університету, бо вона не любила український фольклор і не хотіла вивчати українську мову.

Борис Грінченко усе дитинство говорив російською мовою. Але в 11 років він прочитав «Кобзар» Шевченка і порівняв книгу з Біблією. Він свідомо перейшов на українську мову і спілкувався російською виключно зі своєю матір'ю. А в дорослому віці він уклав чотиритомний український словник.

Василь Симоненко терпіти не міг роботу журналіста, тому що не бачив у ній творчої свободи.

Микола Гоголь мав пристрасть до рукоділля: в’язав на спицях шарфи, кроїв сестрам сукні, ткав пояси, до літа шив собі шийні хустки.

Роль письменника у суспільстві надзвичайно важлива. Письменник – це очі, думки та совість суспільства. Чесність, спроможність хоробро дивитися у вічі дійсності та відкрито говорити правду являють справжнього письменника. Його пильні спостереження, влучні здогадки та передбачення є відгуком часу та елементом формування відповідного пласту історії.

Неможливо уявити собі сучасне життя без літератури. Навіть ті, для кого читання не є улюбленим дозвіллям, мають справу з літературними творами, адже сценарій до фільму, стаття в журналі або газеті – це теж праця письменника.

Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел

Оновлено: лютий, 2025