Embedded Files
Всесвітньо відомий оперний співак, «король тенорів», громадський діяч, голова українського літературно-мистецького товариства «Кобзар» Іван Олексійович Алчевський народився 27 грудня 1876 року в Харкові. Батько – Олексій Кирилович – відомий меценат та власник банків, мати – Христина Данилівна – видатна просвітниця та засновниця Харківської недільної жіночої школи (перший в Російській імперії безкоштовний навчальний заклад).
Змалечку Іван мав хист до співу, а першим учителем хлопця став його старший брат Григорій (у майбутньому видатний піаніст, педагог по вокалу, композитор і критик, а також автор посібника «Таблиця дихання для співаків»). Талант до дітей передався по материнській лінії – прабабуся, бабуся та мати мали чудові музикально-вокальні здібності. Батько також був прихильний до мистецтва, любив поезію й сам трохи віршував. На музичних вечорах родини Алчевських Іван співав разом із сестрою Христею під акомпанемент Григорія.
Освіту Іван здобував у гімназії, а потім у Харківському університеті на фізико-математичному факультеті. У 1901 році трагічно загинув батько (за однією з версій кинувся під потяг, за іншою – це було замовне вбивство). Родині було скрутно, тому довелося продати будинок.
За порадою Григорія Іван подався до Петербурга, щоб стати оперним співаком. І це стало вдалим рішенням, адже після іспиту його прийняли до Маріїнського театру. Дебютував в опері «Садко», де виконував партію індійського гостя. Його спів припав до душі не тільки слухачам, а й критикам. Але водночас Іван Алчевський зрозумів, що мати хороший голос – ліричний тенор – ще не означає стати видатним оперним співаком.
Щоб удосконалити свій спів, Іван подався до Парижа. Там він брав уроки в іменитих педагогів того часу, зокрема у Яна Решке (лірико-драматичний тенор, зірка опери першої величини кінця XIX століття) та Фелії Литвин (видатна співачка). Невдовзі Іван Алчевський уже вступав на сцені в Брюсселі, де виконував партію Рауля в опері «Гугеноти». Ця роль стала провідною в кар’єрі співака. Бурхливими оплесками вітали тенора в Лондоні, Нью-Йорку, Парижі та Мілані. Партнерами по сцені були й Енріко Карузо, і Маттіа Баттістіні, і Федір Шаляпін. Окрім співу, Іван Алчевський прекрасно володів технікою гри на фортепіано й часто на концертах акомпанував собі сам.
У 1910 році Іван Алчевський став артистом трупи Великого театру (Москва). Гастролював Європою. Київ, Харків, Одеса та інші великі міста стали свідками тріумфальних виступів співака.
Іван Алчевський – співак широкого творчого діапазону. Мав у своєму репертуарі близько 50 оперних партій, в тому числі Андрія в опері «Запорожець за Дунаєм» Семена Гулака-Артемовського, Петра в «Наталці Полтавці» Миколи Лисенка, Германа у «Піковій дамі» Петра Чайковського, Хозе в «Кармен» Жоржа Бізе, Фауста в однойменній опері Шарля Гуно та багато інших.
У концертних виступах широко пропагував українську народну пісню, твори на слова Т. Шевченка, серед них ‒ солоспіви «Огні горять, музика грає», «I широкую долину», «Б'ють пороги», «Чого мені тяжко» та ін.
Окрім того, власним коштом організував та став очільником Українського музично-драматичного товариства «Кобзар», а також організовував Шевченкові дні в Москві.
Коли розпочалася Перша світова війна, Іван Алчевський був саме на гастролях у Парижі й збирався до міланського Ла Скала. Італійці бажали почути унікальний голос українця й називали його спів мецце-каратере – шляхетний тембр. Але через воєнні дії не вдалося дістатися туди. З великими труднощами повернувся на батьківщину й відразу почав виступи в Одесі, Катеринославі, Петрограді.
Він популяризував українські пісні не тільки серед росіян, а й серед европейців, також читав лекції та доповіді про стан розвитку української музики.
У 1917 році співак поїхав на гастролі до Тифлісу (нині Тбілісі, Грузія), звідти направився в Баку. Дорогою підхопив інфекційну хворобу – менінгіт. 10 травня того ж року 41-річний артист помер під час виступу прямо на сцені.
Поховали Івана Алчевського в рідному Харкові. Під час похоронної процесії над могилою тенора залився співом соловейко.
З 1999 року у Харкові стало традиційним проведення Міжнародного конкурсу вокалістів імені Івана Алчевського.
Інформацію підготовлено на основі відкритих інтернет-джерел
Створено: грудень, 2025
Page updated
Google Sites
Report abuse