9 травня  народився Федір Трохимович Моргун

У 1971 році Ф. Т. Моргун  захистив кандидатську дисертацію з сільськогосподарських наук, а в 1995 році ‒ у Тимірязєвській сільськогосподарській академії (Москва), докторську дисертацію, присвячену впровадженню ґрунтозахисного землеробства на Полтавщині. Був академіком Української академії аграрних наук.

У 1973 році ‒ інспектор Центрального комітету Комуністичної партії України.

З 26 січня 1973 року по 2 квітня 1988 року ‒ 1-й секретар Полтавського обласного комітету Комуністичної партії України. Федора Трохимовича Моргуна, якого на Полтавщині та далеко за її межами знали як людину честі, еколога, піонера впровадження безвідвального способу обробки українських чорноземів, невтомного борця за покращення життя сільських трудівників та їхніх дітей, патріота-публіциста. Як керівник Полтавської області, він відіграв велику роль у впровадженні сучасних методів обробки землі.

Його наукові дослідження ‒ це технологічні економічні, екологічні та соціологічні аспекти використання ґрунтозахисного безплужного оброблення ґрунту. На основі ідей про біосферу і ноосферу Ф. Т. Моргун модифікував безвідвальну ґрунтозахисну технологію землеробства І. Овсінського, Т. Мальцева, О. Бараєва, канадських та американських фермерів і разом з ученими, фахівцями та селянами широкомасштабно впровадив на Полтавщині.

Федір Тимофійович пропагував і впроваджував прогресивний ґрунтозахисний спосіб безвідвальної обробки сільськогосподарських земель. За його ініціативи з Казахстану на Полтавщину було ввезено понад 10 тисяч безвідвальних знарядь (плоскорізів, голчастих борін, протиерозійних культиваторів тощо), на заводі «Одесаґрунтомаш», на підприємствах Міністерства внутрішніх справ було налагоджене виробництво плоскорізів. Грунтозахисну обробку було впроваджено практично на всій площі ріллі Полтавської області. Безвідвальна обробка ґрунту дала чималий протиерозійний ефект.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24 грудня 1976 року «за видатні успіхи, досягнуті у Всесоюзному соціалістичному змаганні, проявлену трудову доблесть у виконанні плану і соціалістичних зобов'язань зі збільшення виробництва і продажу державі сільськогосподарських продуктів» Моргуну Федору Трохимовичу надано звання Героя Соціалістичної праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і молот».

11 березня 1988 року призначений головою вперше організованого в СРСР Державного комітету з охорони природи. Виступив із критикою прийнятої Політбюро ЦК КПРС і Радою Міністрів СРСР програми будівництва економічно витратних і екологічно шкідливих заводів з виробництва штучного кормового білка з парафінів нафти, наполягав на розв'язанні білкової проблеми внаслідок вирощування гороху, сої, ріпаку, соняшнику та кормів з бобових і багаторічних трав. 7 червня 1989 року звільнений на пенсію. З липня 1989 року ‒ персональний пенсіонер союзного значення.

Водночас менше відомо, що доктор сільськогосподарських наук, почесний академік Національної академії аграрних наук України, Герой соціалістичної праці Федір Моргун залишив також і неординарний досвід реформування освіти шкільної та студентської молоді. Особливо цікавими в цьому аспекті є дві його книжки: «Безсмертна душа України» і «Куди йдеш, Україно? Національна ідея, рідна мова і українка».

Бувши керівником Полтавщини Федір Моргун був причетний до започаткування й активно допомагав впроваджувати два масштабні інноваційні освітні проєкти ‒ «Учитель» та «Освітній пансіон».

У 1995-2001 роках ‒ радник голови адміністрації Білгородської області Росії.

З 2001 року Федір Моргун, опальний ексміністр екології Радянського Союзу, повернувся в Україну. Бувши радником голови Полтавської обласної державної адміністрації на громадських засадах, він починає працювати над програмою «Освітній пансіон». Спільно з групою науковців та педагогів Федір Моргун бере активну участь у розробці двох інноваційних проєктів для запровадження в Україні ‒ великої елітарної школи-пансіону (не менше 1000 учнів 1‒11 кл.) і великої школи повного дня як інноваційних навчально-науково-виробничих комплексів. За його задумом, вказані два типи шкіл мали зменшити відтік талановитої учнівської молоді з сіл у міста та за кордон і стати базовими у кожному сільському районі (об'єднанні районів) для учнів, які не можуть здобувати якісну освіту в малих сільських школах, контингенти яких неухильно продовжують зменшуватися і сьогодні.

У 2007 році брав участь у позачергових парламентських виборах за списком блоку «Всеукраїнська громада».

Ранні твори Федора Моргуна переважно на господарську тематику:  «Думы о целине», «Хлеб и люди», «Обработка почвы и урожай», «Господарі хлібних ланів», «Расскажи, поле...», «Поле без плуга», «Конец света? Или...» та інші.

У творах останнього періоду він осмислив процес становлення нашої держави, основні здобутки і втрати українського народу протягом попередніх століть з позицій оновленої української свідомості. Він був ветераном війни, носієм яскраво вираженої центральноукраїнської ідентичності, любителем народних традицій та звичаїв, разом з тим – державником, прихильником України, як  суб'єкта. З під пера Федора Трохимовича Моргуна вийшли твори «Селянин – Світова Душа», «Куди йдеш, Україно?», «Керівники держав, не бійтеся бути святими», «Вибір України – порятунок природи і села: роздуми виборця».

Помер 7 липня 2008 року в Київській лікарні швидкої допомоги від наслідків травми, отриманої в автомобільній аварії. Похований у Полтаві на Новоміському кладовищі.

На честь Федора Моргуна у 2008 році була заснована перша в Україні велика приватна школа-пансіон ‒ Кременчуцький заклад освіти «Навчально-виховний комплекс імені Федора Моргуна», щоб вшанувати знаного аграрія, який розробив та впровадив проєкти великої елітарної школи-пансіону та школи повного дня (неповний пансіон), аналоги яких і сьогодні  відсутні в Україні.

Його ім'ям названо вулицю в Полтаві. Від 2010 року Полтавський державний аграрний університет проводить Моргунівські читання.

Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел