15 вересня народився Петро Петрович Михайленко

Педагогічну діяльність Петро Петрович розпочав у 1933 році у Лідієвській середній школі міста Сталіного (нині Донецьк) інструктором з праці. Викладав також арифметику, фізику, пізніше російську мову та літературу.

Навчався П. П. Михайленко у Військовій академії в Ленінграді. Згодом захворів на малярію, поїхав на Північний Кавказ у Ставропольський край, де працював завідувачем з навчальної частини, викладав російську мову і літературу у старших класах, згодом став директором середньої школи № 2 у місті Мінеральні Води.

З початком Другої світової війни він добровольцем пішов на фронт. З вересня 1941 року командував батальйоном 10-ї саперної армії, що зводила оборонні споруди від Ростова до Моздака. Восени 1941 року, під час бомбардування німецькою авіацією залізничної станції Армавіра, був поранений і контужений.

У 1942-1945 роках П. П. Михайленко навчався у Військово-юридичній академії. Отримав диплом про вищу юридичну освіту і наручний годинник за відмінне закінчення академії. Президією Верховної Ради СРСР був обраний членом колегії Військового трибуналу 14-ї повітряної армії, згодом 73-ї повітряної армії. Без відриву від служби викладав у Львівському державному університеті ім. І. Франка курс військово-кримінального права.

Захистивши кандидатську дисертацію, Петро Петрович призначений спочатку старшим викладачем, а в 1949 році завідувачем кафедри карного права, процесу і криміналістики, деканом юридичного факультету Львівського університету.

У 1951 році був переведений до складу експертної комісії з юридичних наук при Управлінні вищої освіти Ради Міністрів СРСР, обраний членом Координаційної ради Академії наук УРСР, залучений до роботи Вищої атестаційної комісії СРСР.

Паралельно з науковою діяльністю працював у центральних, відомчих і обласних архівах. Його публікації дали привід місцевій владі оголосити його «українським буржуазним націоналістом», накласти суворе партстягнення та звільнити з посади декана юридичного факультету і завідувача кафедри.

У 1953 році Петро Петрович Михайленко захистив дисертацію на здобуття ступеня доктора юридичних наук, став першим і єдиним доктором кримінального права в УРСР. Після повернення до Львова був відновлений на попередніх посадах.

У 1956 році був призначений головою Урядової делегації України в ООН, де був активним учасником розробки важливих міжнародних документів. Того ж року, рішенням Президії Верховної Ради УРСР був уведений до складу комісії з перегляду Кримінального кодексу УРСР. Працював у секторі держави і права АН УРСР, у Київському державному університеті імені Т. Шевченка.

Паралельно з науковою діяльністю у центральних, обласних і відомчих архівах П. П. Михайленко вивчав матеріали про становлення та розвиток української держави та права. Дійшов до висновку, що російське законодавство не завжди було первісним щодо українського. У праці «Борьба с преступностью в Украинской ССР» опублікував декрети ВУЦВК, якими 1920 р. українській мові надано статус державної. У 1974 за звинуваченнями в буржуазному націоналізмі та дискредитації органів внутрішніх справ виключений із партії, позбавлений наукового ступеня та вчених звань і звільнений з роботи.

Секретаріат ЦК КПУ в 1990 р. визнав усі звинувачення безпідставними. Від 1992 р. П. П. Михайленко – професор кафедри кримінального права Національної академії внутрішніх справ (Київ).

Петро Петрович залишив багату наукову спадщину, численну кількість учнів – продовжувачів заснованих ним наукових шкіл.

Він був почесним членом 12 міжнародних наукових закладів. За життя нагороджений понад 120 урядовими, відомчими та церковними нагородами України й інших країн. Серед них: ордени «Ярослава Мудрого» 5 ст.; «Богдана Хмельницького» 4 ст.; Почесна відзнака Президента України «За заслуги» 3 ст.; Почесні грамоти та медалі Верховної Ради й Кабінету Міністрів України; Ордени колишнього СРСР «Вітчизняної війни» 1 ст., «Червоної зірки»; «Знак пошани»; понад 15 орденів і медалей іноземних держав (Великобританія, Франція, США та ін.).

Він є автором близько 400 наукових праць, окремі з яких видані, крім української та російської, ще й англійською, французькою, іспанською та китайською мовами. Засновник та співзасновник низки наукових шкіл, зокрема, «Історія кримінального права України», «Теорія оперативно-розшукової діяльності», «Кримінологія України», «Історія міліції України».

За час своєї науково-педагогічної діяльності професор П. П. Михайленко підготував близько 50 тис. юристів вищої кваліфікації. Серед його учнів 162 генерали, 15 академіків, 56 державних діячів, 52 доктори та кандидати юридичних наук (докторів – 6, кандидатів – 46), які завжди будуть шанувати та пам’ятати свого Вчителя, адже він намагався не тільки передати знання та досвід, а й вкласти в кожного частинку своєї душі.

У наукових працях академіка Петра Петровича Михайленка міститься значний аналітичний масив інформації, присвячений обґрунтуванню пропозицій і рекомендацій щодо реформування міліції (поліції) України, які є актуальними в процесі сучасних конституційних перетворень і можуть бути використані керівництвом МВС України для подальших концептуальних змін у сфері діяльності Національної поліції.

На 92-му році життя академік Михайленко заснував благодійну організацію «Міжнародний фонд академіка П. П. Михайленка». Складником діяльності цього фонду стало заснування міжнародної наукової премії імені академіка Петра Михайленка за досягнення в науці, суспільному та громадському житті. Цією премією нагороджуються особи, які мають значні наукові здобутки.

Фонд і сьогодні продовжує свою діяльність, хоч як би тяжко не було в державі. За час роботи фонду він спонсорував декілька заходів щодо України, за його участю видано п'ять книжок, посібників, підручників і на сьогодні вже нагороджений 21 лауреат фонду.

П. П. Михайленко пішов з життя у 2008 році, проте його наукові ідеї, наукові праці, досвід та відкриття продовжують жити.

Інформацію підготовлено на основі відкритих інтернет-джерел

Перевірено: вересень, 2025