Український поет, перекладач і есеїст Андрій Степанович Любка народився 3 грудня 1987 року в Ризі. Виріс у місті Виноградів Закарпатської області. Закінчив Мукачівський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою. У 2009 році закінчив українську філологію Ужгородського національного університету, у 2014 ‒ балканістику Варшавського університету.
Андрій Любка ‒ автор, який уміє дивувати. Його тексти балансують між сміхом і смутком, абсурдом і реальністю, легкістю подорожей та вагою роздумів. Це письменник, котрий може показати світ у кривому дзеркалі, але саме тому він здається ще правдивішим. Його імʼя, яке давно стало синонімом свіжого, креативного і сміливого в українській літературі, а його книги ‒ це завжди захоплива подорож, повна несподіванок, гумору, рефлексій і глибоких роздумів про життя, кохання та пошук себе.
Автор збірок поезій «Вісім місяців шизофренії» (2007), «ТЕРОРИЗМ» (2008), «Сорок баксів плюс чайові», книжки прози «КІЛЕР. Збірка історій» (2012, ЛА «Піраміда», Львів), книжки есеїв і колонок «Спати з жінками» (2014, Meridian Czernowitz і «Книги-ХХІ»), роману «Карбід» (2015, фіналіст конкурсу «Книга року BBC»), збірки оповідань «Кімната для печалі» (2016, Meridian Czernowitz) та збірки історій «Саудаде» (2017, Meridian Czernowitz), роману «Твій погляд, Чіо-Чіо-сан» (2018), книжки «У пошуках варварів: подорож до країв, де починаються й не закінчуються Балкан» (2019, фіналіст конкурсу Книга Року BBC), книги «малий український роман» (2020) та збірки короткої прози й есеїстики “Щось зі мною не так» (2022).
Його книги «Карбід», «Твій погляд, Чіо-Чіо-сан» і «Війна з тильного боку» вразили читачів не лише в Україні, а й за її межами.
У 2012 році в австрійському видавництві «BAES» видано збірку віршів автора, перекладених німецькою мовою ‒ «Notaufname». У травні 2013 року в польському видавництві «Biuro literackie» (Вроцлав) вийшла збірка оповідань автора у перекладах Богдана Задури – «Killer», у 2016 році в люблінському видавництві «Warsztaty Kultury» вийшов «Karbid», це видання у 2017 році стало фіналістом престижної центральноєвропейської премії ANGELUS.
У 2018 році польською вийшла збірка оповідань «Pokój do smutku» (Кімната для печалі”). У 2019 році в Словенії вийшов»“Karbid» у перекладі Яни Волмаєр та Пріможа Лубея. У 2020 році в Північній Македонії вийшов роман «Твій погляд, Чіо-Чіо-сан» у перекладі Іґоря Станойоскі.
У 2020 році в лондонському видавництві «Jantar Publishing house» побачив світ роман «Карбід» Андрія Любки в перекладі Райлі Костіґана та Айзека Віллера (увійшов у лонґліст EBRD Literature Prize 2021).
У 2021 році в люблінському видавництві «Warsztaty Kultury» у перекладі Богдана Задури вийшов роман «Twoje spojrzenie, Cio-Cio-san», у видавництві Dom Literatury w Lodzi – збірка вибраних віршів Андрія Любки «Nieudane próby samobójstwa», у литовському видавництві «Sofoklis» вийшов «Карбід» литовською мовою, а в сербському видавництві «Arhipelag» вийшов «Карбід» сербською мовою.
У 2022 році у сараєвському видавництві «Buybook» вийшла книга «Soba za tugu» у перекладі Андрія Лаврека (Боснія і Герцеговина).У 2025 році письменник презентує новий роман «Вечір у Стамбулі» ‒ свою першу книжку у жанрі шпигунського трилеру. Сюжет розгортається довкола письменника, який під час війни з Росією вирушає до Туреччини, аби презентувати переклад свого роману. Проте випадкове прохання від офіцера СБУ втягне його у небезпечні пригоди, пов’язані зі світом розвідки та інтриг.
Андрій Любка є членом Українського центру міжнародного PEN-клубу та віцепрезидентом Українського PEN-клубу, Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка, а також директор Інституту Центральноєвропейської Стратегії (ICES).
Він активний волонтер, який протягом війни передав у ЗСУ понад 300 автомобілів; нагороджений медалями Головнокомандувача ЗСУ та Міністра Оборони України.
Андрій Любка у 2023 році увійшов до списку «100 лідерів України» за версією Української Правди, а також нагороджений відзнакою Aspen Institute Kyiv «За приклад ціннісно-орієнтованого лідерства».
Андрій Степанович є лауреатом літературних премій Фонду Ковалевих (США) за найкращу прозову книжку року (2017) та премії імені Джозефа Конрада (2024), премії імені Юрія Шевельова за модерну есеїстику (книжка «Саудаде», 2017).
Під час повномасштабної війни активно займається волонтерством ‒ передав для ЗСУ майже 400 автомобілів. Його внесок у розвиток сучасної літератури ‒ це постійний рух уперед, пошук нових форм і тем, які не залишають байдужими.
Інформацію підготовлено на основі відкритих інтернет-джерел
Оновлено: грудень, 2025