22 листопада народився Володимир Іванович Даль

У січні 1831 р. Володимира Даля відряджають з групою військових лікарів на Поділля для боротьби з епідемією холери. Він був призначений завідувачем однієї з карантинних зон Кам'янця-Подільського. Військовий лікар Володимир Даль не лише рятував подолян від страшної епідемії холери, але й багатьом повернув зір. Ближче до осені 1831 р. епідемія холери пішла на спад і незабаром Володимира було відкликано з міста над Смотричем.

Даль майже 20 років прожив в Україні, знав українську мову, зібрав цінні українські фольклорні та мовні матеріали. Він писав художні твори, чимало з яких – на українські теми (повісті «Савелій Граб», «Небувале в тому, що було…», оповідання «Світлий празник», «Ваша воля, наша доля», «Скарб», «Упир» тощо).

Зібрав цінні українські фольклорні та мовні матеріали, а також підтримував близькі стосунки з багатьма українськими письменниками та вченими. У праці «Про повір'я, марновірство й забобони російського народу» (1845-1846 рр.) навів чимало прикладів з українського фольклору, використав мотиви української демонології. Популяризував українську літературу та усну народну творчість.

За час перебування на Поділлі Володимир Даль встиг крім ретельного виконання обов'язків лікаря, приділяти час ознайомленню з історією краю, вивченню життя та побуту подолян, збиранню легенд та повір'їв, поповненню своїх записів народної лексики та фразеології. Він побував у багатьох містечках і селах Поділля – в Смотричі, Чемерівцях, Залуччі, Черче, Голенищеві, Чорнокозинцях, де збирав легенди та повір'я, пісні, фразеологізми. Незабутні спогади та враження про перебування на Поділлі лягли згодом в основу його повісті «Подолянка». Записані на Поділлі народні пісні Володимир Даль включив до п'ятого тому своїх «Вибраних творів», виданих згодом у Петербурзі під псевдонімом Козака Луганського.

Володимир Іванович Даль є автором підручників «Ботаніка», «Зоологія» для військових закладів, більше як 100 нарисів, повістей, оповідань. Підготував повне зібрання своїх творів у 8 томах. Основною його працею є «Тлумачний словник живої великоруської мови» в чотирьох томах 1863-1866 рр., що містить близько 200 тисяч слів. Майже все своє життя Володимир Даль присвятив збиранню слів живої народної мови та їхньому тлумаченню. Мовознавча спадщина В. Даля має значення для теорії та практики східнослов'янської лексикографії, діалектології, історії мови.

Володимир Даль стежив за публікаціями українських письменників, на літературних вечорах у Є. Гребінки брав участь в обговоренні їхніх творів. Написав першу схвальну рецензію на повісті Г. Квітки-Основ'яненка («Малоросійські повісті, що їх розповідає Грицько Основ’яненко», 1835), переклав його оповідання «Салдацький патрет», вмістив у своїй книзі надіслану ним українську казку «Відьма», у праці про повір’я використав український фольклор, написав рецензію на збірку народних дум і пісень П. Лукашевича («Малоросійські й червоноруські народні думи та пісні» 1837). У праці «Про повір'я, марновірство й забобони російського народу» (1845-1846 рр.) навів чимало прикладів з українського фольклору, використав мотиви української демонології. Популяризував українську літературу та усну народну творчість. Володимир Даль висловлював упевненість у великій перспективі української літературної мови.

Помер Володимир Даль  4 жовтня  1872 року.

Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел