23 серпня народився Осип Степанович Маковей

Прагнення здобути науковий ступінь привело письменника до Віденського університету, в якому він слухав лекції відомих славістів і займався науковими дослідженнями.

Під керівництвом професора В. Ягича написав наукову роботу про поему видатного хорватського поета 17 ст. Івана Гундулича «Осман», яка зображує боротьбу поляків і запорозьких козаків проти турків і їх переможну битву під Хотином.

З 1899 р. письменник повернувся на Буковину: викладав україністику в учительській семінарії, в Чернівецькому університеті, де захистив дисертацію про українського поета і письменника П. Куліша, сприяв популяризації буковинських поетів Ю. Федьковича, С. Воробкевича, О. Кобилянської та ін.

Під час Першої світової війни 1914-18 рр. Осип Степанович служив військовим перекладачем австрійської армії, начальником поштової цензури в Чернівцях, пізніше ‒ в радіогрупі. У післявоєнний період він працював директором вчительської семінарії в Заліщиках. Він не лише викладав у Чернівецькій учительській семінарії, а й паралельно вів практичні заняття з україністики в університеті, а через два роки здобув науковий  ступінь доктора філософії за монографію «Панько Олелькович Куліш». Наукове товариство імені Шевченка обрало його дійсним членом філологічної секції, що було на той час найвищим вшануванням в українському науковому світі.

Творчий доробок письменника ‒ поезії, поеми, нариси, фейлетони, гуморески, статті, огляди преси, рецензії й низка перекладів з іноземних літератур. Серед них ‒ збірки «Поезії» (1895), «Подорож до Києва» (1897), «Ревун» (1910), гумористичні оповідання та фейлетони, зокрема «Як Шевченко шукав роботи», повісті «Залісся», «Ярошенко» та ін.

Поетична спадщина О. Маковея, як і вся його творчість є цікавим, оригінальним і значним явищем в українській літературі. Його поетичні твори різноманітні за темами, мотивами, образами. У віршах, новелах, нарисах воєнних і повоєнних літ Маковей показував жорстокість фронтових боїв

Осип Маковей – автор багатьох ліричних пісень, частина яких стала народними. Його вірші «Сон», «Ми – гайдамаки», «Там, за лісом», «Марш Заліщицької молоді» та інші покладені на музику місцевими композиторами, їх виконують самодіяльні колективи району.

О. Маковей співпрацював із Науковим товариством імені Шевченка, де підтримував напрям наукової школи І. Франка. Займався критичним аналізом стану розвитку української літератури, про що свідчать його публікації в «Записках Наукового товариства імені Шевченка» (1898) та ін.

Творчі зв'язки та особисті стосунки склалися з видатними західноукраїнськими та наддніпрянськими митцями, письменниками й громадськими діячами І. Франком, М. Павликом, В. Стефаником, О. Кобилянською, Лесею Українкою, А. Кримським, М. Коцюбинським, М. В. Лисенком, П. Грабовським.

Історико-літературні дослідження Маковея присвячені творчості багатьох письменників, зокрема, І. Котляревського, Т. Шевченка, А. Чайковського, Т. Бордуляка, І. Франка, П. Грабовського, П. Куліша, О. Кобилянської, І. Воробкевича, П. Гулака-Артемовського, М. Шашкевича та ін.

Разом з Іваном Франком Осип Маковей заклав основи вивчення життя і творчості Ю. Федьковича, видавши ґрунтовну працю «Життєпис Осипа Юрія Гординського-Федьковича».

Особливе місце в історико-культурних розвідках Осипа Степановича Маковея займали дослідження архівних джерел, які стали основою праць з історії журналістики.

Приділяв увагу розвиткові педагогіки та проблемам демократизації школи, які знайшли відображення в його критичних замітках і нарисах.

Маковей перекладав з багатьох мов, збагатив українську літературу своїми інтерпретаціями творів польських (Адам Міцкевич, Генрик Сенкевич, Еліза Ожешко, Стефан Жеромський), німецьких (Генріх Гейне, К. Ф. Майєр), австрійських (Г. Зудерман, М. Ебнер-Ешенбах), данських (Й. П. Якобсен), французьких (Гі де Мопассан, Альфонс Доде, Еміль Золя, Е. М. Прево), англо-американських (Марк Твен, Джером Клапка Джером) авторів.

За безкомпромісний патріотизм під час українсько-польської війни й після неї потрапив 1921 року до Чортківської в'язниці, яка підірвала його здоров'я.

Помер 21 серпня 1925 року.

Інформацію підготовлено на основі відкритих інтернет-джерел

Перевірено: серпень, 2025