Embedded Files
Український письменник доби Розстріляного відродження Гордій Максимович Коцюба народився 16 січня 1892 року на хуторі Костів на Харківщині в родині хлібороба. Початкову освіту Гордій Максимович здобув у Валківській 3-річній народній школі, потім кілька років працював писарем у різних канцеляріях, самотужки здобуваючи освіту. Екстерном склав екзамени за повний курс гімназії, поступив на юридичний факультет Петербурзького університету і паралельно студіював історико-філологічні науки.
У жовтні 1917 року Коцюба Г. М. вступив до партії українських есерів (УПСР), в якій активно працював до травня 1918 року, після чого перейшов до Української партії соціалістів-революціонерів (боротьбистів). Наприкінці 1921 року працював у пресбюро радянського посольства у Варшаві.
З 1921 року Гордій Максимович жив у Харкові. Став співзасновником і редактором харківського журналу «Шляхи мистецтва» (1921-1923 рр.). Працював у редакціях газет «Вісті ВУЦВК», «Комуніст», «Селянська правда» та журналів «Всесвіт», «Червоний шлях», «Уж». Був членом літературних організацій «Гарт» (1923-1925 рр.), «ВАПЛІТЕ» (1925-1927 рр.), «Пролітфронт» (1930-1931 рр.), Спілки радянських письменників України (1934-1938 рр.).
Всього вийшло друком 14 збірок оповідань та 2 романи Гордія Коцюби. Писав у стилі «червоного символізму» та психологічного реалізму про життя і працю шахтарів, вчених-селекціонерів, будівельників Дніпрогесу, а також про моральні переживання людей під час революційних подій, за що засуджувався офіційною критикою.
Першими друкованими творами Гордія Коцюби з 1919 року були етюди та поезії в прозі. Гордій Коцюба – автор збірки оповідань «На межі» (1924 р.), «Біля гудків» (1925), «Свято на буднях» (1927 р.), «Змова масок», «Чекання» (1929 р.), «Бронзові люди», «Дніпрові саги», «На терезах», «Облога шахт» (1931 р.), «Дорога змагань» (1932 р.); романів «Нові береги» (1932 р.), «Родючість» (1934 р.), «Перед грозою» (1938 р.).
21 березня 1938 р. Гордія Коцюбу заарештували органи НКВС. Письменника звинуватили в тому, що він «був активним учасником антирадянської організації українських есерів, яка проводила підготовку до збройного повстання проти Радянської влади». Аби «не уникнув суду і слідства», Харківське обласне управління НКВС ухвалило «утримувати його під вартою у в'язниці міста Харкова»
Під тортурами на допитах та під час очних ставок Г. М. Коцюба «визнав свою провину». Військовий трибунал Харківського військового округу 17 грудня 1938 р. засудив письменника до розстрілу. Того ж дня розстріляний у Харківській вʼязниці НКВС. Письменник був реабілітований посмертно у 1957 році.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел
Оновлено: січень, 2025
Page updated
Google Sites
Report abuse