13 листопада народився Остап Вишня

У 1919 році Павло Губенко, як і чимало ентузіастів відродження національної культури, діячів, урядовців УНР, потрапив до Камʼянця-Подільського, де написав перший твір – фейлетон «Демократичні реформи Денікіна (Фейлетон. Матеріалом для конституції бути не може)», який за підписом «П. Грунський» (перший псевдонім) був надрукований у камʼянець-подільській газеті «Народна воля».

Восени 1920 р. Остапа Вишню заарештували за активну патріотичну участь й увʼязнили в підвалах більшовицьких катівень, звідки у квітні 1921 р. його визволив В. Блакитний – головний редактор газети «Вісті ВУЦВК».

У квітні 1921 року письменник став працівником республіканської газети «Вісті ВУЦВК», а кількома місяцями пізніше – відповідальним секретарем «Селянської правди», на сторінках якої 22 липня 1921 року під фейлетоном «Чудака, їй-богу!» вперше зʼявився підпис Остап Вишня.

Творчий доробок О. Вишні величезний – понад 100 збірок творів. У 1922 р. вийшло близько 80 його усмішок і фейлетонів, у 1923 р. – понад 270, у 1924 р. видано 9 збірок, в 1929 р. – 28.

З 1923 по 1930 рік були видані такі збірки – «Діли небесні», «Кому веселе, а кому й сумне», «Літературні усмішки», «Лицем до села». Також було видано цикл збірок «Вишневі усмішки» за різною тематикою. Це – сільські, кооперативні, кримські, театральні та закордонні. У 1926 р. Вишня опублікував збірку «Українізуємось», що мала велику популярністю, у 1926-1929 рр. витримала 6 перевидань.

Серед найзнаменитіших творів – збірки «Справи небесні», «Усмішки» (у 4-х т.), «Вишневі посмішки», «Мисливські посмішки», «Діли небесні», «Кому веселе, а кому й сумне», «Репʼяшки», «Вишневі усмішки сільські», «Лицем до села» тощо. Він був чи не найпопулярнішим письменником в радянській Україні. Загальний наклад творів письменника – більш ніж у 2 млн примірників. За це його влучно називали «Королем тиражу».

Остапа Вишню знали в місті та в селі. Для того щоб читати його гуморески, селяни йшли в хати-читальні ліквідувати неписьменність. Остап Вишня писав зрозуміло, коротко, смішно і про наболіле. Йому слали тисячі листів, дякували за твори, просили допомоги.

Протягом тривалого часу Остап Вишня офіційно не був членом письменницьких організацій. Лише наприкінці 20-х років, після ліквідації ВАПЛІТЕ (Вільна академія пролетарської літератури), він став одним з організаторів «Пролетарського літературного фронту». Приятелював із М. Хвильовим і М. Кулішем. У 1930-1931 роках письменник створив повноцінний драматургічний твір комедію «В’ячеслав», де порушив проблеми виховання. Твір був опублікований лише після смерті письменника в 1957 році у книзі «Привіт! Привіт!».

Остап Вишня виступив новатором у жанрі гумористичного портрета. Він створив іронічні «мистецькі силуети» О. Довженка, В. Василька, Леся Курбаса, Г. Юри, Ю. Шумського та ін. Пробуючи себе у драматургії, письменник переробляє класичні твори. Особливо популярною була його музична пʼєса-гротеск «Вій» за М. Гоголем та М. Кропивницьким, доповнена інтермедіями та цілими картинами з реалій 1920-х рр.

О. Вишня провадив і велику громадську роботу. Він брав участь у діяльності літературних обʼєднань «Плуг» і «Гарт», в організації та редагуванні, разом з Е. Блакитним, перших двох номерів журналу «Червоний перець» (1922) і продовжив працю в цьому журналі, коли 1927 р. було поновлено його вихід. Відома робота Вишні в оргкомітеті Спілки письменників.

У 1933 р. Остапа Вишню заарештували вдруге за сфабрикованою справою. Вироком був розстріл, але його замінили десятирічним увʼязненням, яке письменник відбував у на засланні в Ухто-Печорському таборі (недалеко від Воркути). У 1943 році письменник вийшов на волю, наступного року повернувся до літературної діяльності, надрукувавши 26 лютого в газеті «Радянська Україна» усмішку «Зенітка», що обійшла усі фронти, часто звучала по радіо.

Через кілька років виходять політичні фейлетони та памфлети «Самостійна дірка» (1945), збірки гумору «Зенітка» (1947), «Весна-красна» (1949), «Мудрість колгоспна» (1952), «А народ воювати не хоче» (1953), «Великі ростіть!» (1955), «Нещасне кохання» (1956) та ін.

Гумористичні твори Остапа Вишні мали великий успіх у читачів і друкувались в перекладах російською та іншими мовами. Він працював над перекладами творів, а світових класиків ‒ Марка Твена, О’Генрі, Я. Гашека, Я. Неруди. Дуже любив Гоголя і дав прекрасний переклад його «Ревізора». Проводив велику громадську роботу (був членом редколегії журналу «Перець» і одним із найактивніших його співробітників, членом правління Спілки письменників України).

У 1955 році Остап Вишня був реабілітований судовими органами.

Упродовж життя Остап Вишня написав близько двох із половиною тисяч творів: це гуморески, нариси, фейлетони, памфлети, мемуари, щоденник, переклади. На початку 1930 року тираж книжок Остапа Вишні доходив до 2 мільйонів примірників, нечуваної тоді цифри. Імʼя Остапа Вишні, як за його життя, так і зараз, викликає посмішку у тих, хто хоча б раз читав або чув про його твори.

28 вересня 1956 року письменник помер.

Памʼять про Остапа Вишню вшановують через назви вулиць, памʼятники, музеї, літературну премію та численні заходи, присвячені його творчості. Його імʼям названі вулиці у багатьох населених пунктах України, зокрема в Києві, Полтаві, Харкові, Миколаєві, Дніпрі та інших. У Києві діє літературно-меморіальний музей Остапа Вишні, а на його батьківщині в селі Грунь на Сумщині також створено музей 28 листопада 1982 року. Є музей і на малій батьківщині в Полтаві, де щорічно проходить конкурс гуморесок, присвячений Остапу Вишні. У 1991 році для нагородження найкращих сатиричних та гумористичних творів заснована літературна премія імені Остапа Вишні. 2014 року було введено в обіг ювілейну монету на честь 125-річчя від дня народження Остапа Вишні.

Памʼятники О. Вишні встановлені у Львові (у 2021 році) та інших містах України. 

Твори О. Вишні й сьогодні перевидаються не тільки в друкованому вигляді, а й у форматі електронних книг.

Наукова бібліотека ДБТУ має у своїх фондах творчий доробок Остапа Вишні. Електронний каталог книгозбірні допоможе Вам знайти потрібне видання митця.

Інформацію підготовлено на основі відкритих інтернет-джерел

Оновлено: листопад, 2025