13 листопада народився Остап Вишня

У 1919 році Павло Губенко, як і чимало ентузіастів відродження національної культури, діячів, урядовців УНР, потрапив до Кам'янця-Подільського, де написав перший твір – фейлетон «Демократичні реформи Денікіна (Фейлетон. Матеріалом для конституції бути не може)», який за підписом «П. Грунський» (перший псевдонім) був надрукований у кам'янець-подільській газеті «Народна воля».

Восени 1920 р. Остапа Вишню заарештували за активну патріотичну участь й ув'язнили в підвалах більшовицьких катівень, звідки у квітні 1921 р. його визволив В. Блакитний –головний редактор газети «Вісті ВУЦВК».

У квітні 1921 року письменник став працівником республіканської газети «Вісті ВУЦВК», а кількома місяцями пізніше – відповідальним секретарем «Селянської правди», на сторінках якої 22 липня 1921 року під фейлетоном «Чудака, їй-богу!» вперше з'явився підпис Остап Вишня.

Творчий доробок О. Вишні величезний – понад 100 збірок творів. У 1922 р. вийшло близько 80 його усмішок і фейлетонів, у 1923 р. – понад 270, у 1924 р. видано 9 збірок, в 1929 р. – 28.

З 1923 по 1930 рік були видані такі збірки – «Діли небесні», «Кому веселе, а кому й сумне», «Літературні усмішки», «Лицем до села». Також було видано цикл збірок «Вишневі усмішки» за різною тематикою. Це – сільські, кооперативні, кримські, театральні та закордонні. У 1926 р. Вишня опублікував збірку «Українізуємось», що мала велику популярністю, у 1926-1929 рр. витримала 6 перевидань.

Серед найзнаменитіших творів – збірки «Справи небесні», «Усмішки» (у 4-х т.р. ), «Вишневі посмішки», «Мисливські посмішки», «Діли небесні», «Кому веселе, а кому й сумне», «Реп'яшки», «Вишневі усмішки сільські», «Лицем до села» тощо. Він був чи не найпопулярнішим письменником в радянській Україні. Загальний наклад творів письменника – більш ніж у 2 млн примірників. За це його влучно називали «Королем тиражу».

Остапа Вишню знали  в місті та в селі. Для того, щоб читати його гуморески, селяни йшли в хати-читальні ліквідувати неписьменність. Вишня писав зрозуміло, коротко, смішно і про наболіле.Йому слали тисячі листів, дякували за твори, просили допомоги.

Протягом тривалого часу Остап Вишня офіційно не був членом письменницьких організацій. Лише наприкінці 20-х років, після ліквідації ВАПЛІТЕ (Вільна академія пролетарської літератури), він став одним з організаторів «Пролетарського літературного фронту». Приятелював із М. Хвильовим і М. Кулішем. У 1930-1931 роках письменник створив повноцінний драматургічний твір комедію «В’ячеслав», де порушив проблеми виховання. Твір був опублікований лише після смерті письменника в 1957 році у книзі «Привіт! Привіт!».

Остап Вишня виступив новатором у жанрі гумористичного портрета. Він створив іронічні «мистецькі силуети» О. Довженка, В. Василька, Леся Курбаса, Г. Юри, Ю. Шумського та ін. Пробуючи себе у драматургії, письменник переробляє класичні твори. Особливо популярною була його музична п'єса-гротеск «Вій» за М. Гоголем та М. Кропивницьким, доповнена інтермедіями та цілими картинами з реалій 1920-х рр.

О. Вишня провадив і велику громадську роботу. Він брав участь у діяльності літературних об'єднань «Плуг» і «Гарт», в організації та редагуванні, разом з Е. Блакитним, перших двох номерів журналу «Червоний перець» (1922) і продовжив працю в цьому журналі, коли 1927 р. було поновлено його вихід. Відома робота Вишні в оргкомітеті Спілки письменників.

У 1933 р. Остапа Вишню заарештували вдруге за сфабрикованою справою. Вироком був розстріл, але його замінили десятирічним ув'язненням, яке письменник відбував у на засланні в Ухто-Печорському таборі (недалеко від Воркути). У 1943 році письменник вийшов на волю, наступного року повернувся до літературної діяльності, надрукувавши 26 лютого в газеті «Радянська Україна» усмішку «Зенітка», що обійшла усі фронти, часто звучала по радіо.

Через кілька років виходять політичні фейлетони та памфлети «Самостійна дірка» (1945), збірки гумору «Зенітка» (1947), «Весна-красна» (1949), «Мудрість колгоспна» (1952), «А народ воювати не хоче» (1953), «Великі ростіть!» (1955), «Нещасне кохання» (1956) та ін.

Гумористичні твори Остапа Вишні мали великий успіх у читачів і друкувались в перекладах російською та іншими мовами. Він працював над перекладами творів, а світових класиків ‒ Марка Твена, О’Генрі, Я. Гашека, Я. Неруди. Дуже любив Гоголя і дав прекрасний переклад його «Ревізора». Проводив велику громадську роботу (був членом редколегії журналу «Перець» і одним із найактивніших його співробітників, членом правління Спілки письменників України).

У 1955 році Остап Вишня був реабілітований судовими органами.

Упродовж життя Остап Вишня написав близько двох із половиною тисяч творів: це гуморески, нариси, фейлетони, памфлети, мемуари, щоденник, переклади. На початку 1930 року тираж книжок Остапа Вишні доходив до 2 мільйонів примірників, нечуваної тоді цифри. Ім'я Остапа Вишні, як за його життя, так і зараз, викликає посмішку у тих, хто хоча б раз читав або чув про його твори.

28 вересня 1956 року письменник помер.

Нині в селі Грунь, де народився письменник, працює музей Остапа Вишні, створений 28 листопада 1982 р.

В Полтаві щорічно проходить конкурс гуморесок, присвячений Остапу Вишні, також на честь гумориста названа одна з вулиць обласного центру.

Твори О. Вишні й сьогодні перевидаються не тільки в друкованому вигляді, а й у форматі електронних книг.

Наукова бібліотека ДБТУ має у своїх фондах творчий доробок Остапа Вишні. Електронний каталог http://opac.btu.kharkiv.ua/base  книгозбірні допоможе Вам знайти потрібне видання митця.

Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел