30 травня народилася Костянтина Іванівна Малицька
Українська поетеса-піснярка, прозаїкиня, драматургиня, перекладачка, бібліографиня, редакторка, педагогиня, діячка культурно-освітніх товариств у Галичині Костянтина Малицька (літ. псевд. – Віра Лебедова, Чайка Дністрова) народилася 30 травня 1872 року в селі Кропивник (тепер Калуського району Івано-Франківської області), в сім'ї греко-католицького священника.
Батька Костянтина Іванівна втратила рано, її освітою займалася мама, Олена Малицька, яка сама походила з родини священників і була громадською діячкою. Вона підготувала доньку до вступу у Львівську державну семінарію, яку Костянтина успішно закінчила 1892 року. Саме під час навчання в семінарії дівчина починає робити свої перші поетичні кроки, друкуючись у дитячому журналі «Дзвінок». Свої знання доповнювала, поринаючи у неозорий світ книг – відвідувала бібліотеку кафедри св. Юра у Львові.
Світогляд майбутньої педагогині та письменниці формувався під впливом національно-демократичних поглядів Тараса Шевченка, Маркіяна Шашкевича, Івана Франка, Ольги Кобилянської. Здобувши педагогічну освіту, Костянтина повертається до Станіславова (колишня назва Івано-Франківська), де працює вчителькою упродовж 11 років в народних школах невеликих міст Галичини та у Львові в дівочій школі Українського Педагогічного Товариства. Вже тоді почав яскраво виявлятися організаторський та педагогічний хист молодої сподвижниці.
Костянтина Іванівна брала активну участь у громадсько-політичному житті, засновувала хори, читальні «Просвіти». Вона була однією із засновниць «Жіночої громади Буковини», працювала у педагогічних товариствах.
У 1912 році спільно з Марією Білецькою дала почин для заснування фонду «На потреби України», що був матеріальною допомогою для УСС 1914 року. У 1914 році інтернована російською окупаційною владою до Красноярська, де стала першою вчителькою української школи імені І. Котляревського.
Після п'ятирічного перебування в Сибіру, Костянтина Іванівна у 1920 р. повернулася до Львова, де знову почала працювати в школі імені Тараса Шевченка. Влітку 1941 року ініціювала заснування товариства «Жіноча Служба України» та очолювала його до вересня 1941 року. У радянський час, з 1944 року вона працювала старшою бібліографинею Наукової бібліотеки імені Василя Стефаника, уклала універсальний покажчик дитячої літератури.
Творчий доробок авторки складається з оповідань, поезії, публіцистики на педагогічні теми, зокрема це: «Малі герої», «Задля рідного слова», «Малий гуцулик», «Мати», «Найменший», у яких прищеплювала любов до рідного слова й літератури, національно-патріотичні почуття та християнсько-моральні чесноти. Низку поезій присвятила Шашкевичу, Шевченку, Франку, Стефанику. Вірш «Чом, чом, чом, земле моя», покладений на музику Дмитром Січинським, став відомою народною піснею. Друкувала свої твори в журналах «Молода Україна», «Світ дитини», «Зоря», альманахах «Нова хата», «Учитель», «Жіноча доля», сатиричному часописі «Комар» та інших виданнях.
Відома своїм переказом «Робінзона Крузо» Д. Дефо, перекладала також прозу Сельми Лагерлеф «Керниця трьох мудреців з Востока».
У 2016 році вперше з 1932 року побачила світ книга для дітей Костянтини Малицької «Чистенький і Юрзи-Мурзи» видавництва «Розумна дитина».
Померла Костянтина Малицька у Львові 17 березня 1947 року, похована на Личаківському кладовищі.
Повертаймо з небуття у наше сьогодення імена незаслужено забутих українських героїнь, які в умовах облудливої і безбожної системи боролися на своєму фронті – виховували порядних, національно свідомих, духовно незламних… Ім’я цієї непересічної особистості, на жаль, практично невідоме для широкого загалу, а от її внесок у культурно-освітній процес важко переоцінити. Ім’я Костянтини Малицької було за радянських часів під забороною. Костянтину Малицьку сміливо можна назвати «будителькою духу», оскільки ця жінка пожертвувала власним спокоєм і добробутом заради збереження й зміцнення українського характеру, культури, національної непохитності.
У місті Калуші Івано-Франківської області на пошану Костянтини Малицької названа вулиця, на ній встановлена меморіальна дошка з барельєфом. З 2002 року засновано щорічні премії у трьох номінаціях для педагогів міської та районної ради.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел