Український філософ, історик філософії, автор першої в Україні та в імперії філософської енциклопедії Сильвестр Сильвестрович Гогоцький народився 17 січня 1813 року у м. Кам'янці-Подільському в родині священника.Початкову освіту юнак здобув під керівництвом батька. З дитинства виявляв неабиякі інтелектуальні здібності та творчу обдарованість (займався малюванням та грав на скрипці).
Після закінчення навчання у Подільському духовному училищі (1821-1827) і Подільській духовній семінарії (1827-1833) навчався у Київській духовній академії (1833-1837), яку закінчив зі ступенем магістра богослов'я і словесних наук.
З 1837 року Сильвестр Сильвестрович працює у Київському духовному училищі на посадах вчителя польської і німецької мов, бакалавра, екстраординарного та ординарного професора філософії.
Після захисту магістерської дисертації «Критичний огляд вчення римської церкви про видиму главу церкви» здобув ступінь магістра богослов'я і посаду бакалавра. Згодом захистив докторську дисертацію «Діалектична система Геґеля, її позитивні якості й вади» й здобув ступінь доктора філософії (1850).
У 1851 р. С. Гогоцький перейшов на викладацьку роботу до Київського університету св. Володимира, де упродовж 35 років викладав педагогіку, психологію, логіку та історію філософії.
У 1878 році завершив важливу справу створення Київських Вищих жіночих курсів, був їхнім директором, викладав педагогіку і психологію. Був нагороджений низкою державних нагород. У 1887 році обраний почесним членом академії.
У серпні-вересні 1861 р. вчений побував у закордонному відрядженні (Берлін, Дрезден, Краків).
Філософський світогляд С. С.Гогоцького був результатом критичного переосмислення здобутків західноєвропейського й, особливо, німецького ідеалізму на ґрунті релігійно-православної традиції. Філософські пошуки Гогоцького зросли в стінах духовно-академічної школи, були спрямовані на розбудову християнсько-православної філософії, спроможну подолати крайнощі раціоналізму та емпіризму у вищій злагоді віри й розуму.
Наукова спадщина Гогоцького містить праці з психології, педагогіки, богослов’я, втім найзначнішим є доробок мислителя у галузі історії філософії.
Головні праці Сильвестра Сильвестровича Гогоцького: «Критичний погляд на філософію Канта» (1847 р.); «Про характер філософії середніх віків» (1849 р.); «Огляд системи філософії Гегеля» (1860 р.); статті «Два слова про прогрес», «Сучасність» (1860 р.), «Вступ до історії філософії» (1871 р.).
Сильвестр Гогоцький ‒ автор першої вітчизняної філософської енциклопедії, чотиритомного «Философского лексикона» (1857-1873 рр.), «Философского словаря, или Краткого объяснения философских и других научных выражений, встречающихся в истории философии» (1876 р.), а також багатьох психологічних та історико-педагогічних праць («Об историческом развитии воспитания у примечательных народов мира», 1853 р.; «О различии между воспитанием и образованием в древние и новые времена», 1879 р.; «О высшем образовании в применении к женщине», 1878 р.).
З іменем вченого пов'язані одні з найперших на східнослов’янському грунті вагомих кроків у розбудові теорії, методології, історіографії історії філософії, у ствердженні історії філософії як самостійної наукової дисципліни. Йому належать дисертаційні дослідження, присвячені філософії Канта і Геґеля.
С. Гогоцький зробив вагомий внесок у розвиток духовно-академічної та університетської філософської освіти в ХІХ ст.; залишив значний творчий доробок у царині історії філософії, психології, педагогіки. Здійснив важливі кроки у розбудові теорії, методології, історіографії, історії філософії, у ствердженні історії філософії як самостійної наукової дисципліни.
Вчений був нагороджений низкою державних нагород. У 1887 році обраний почесним членом академії.
Помер Сильвестр Сильвестрович Гогоцький 11 липня 1889 року. Похований у Києво-Видубицькому монастирі.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел
Створено: січень, 2025