12 січня народилася Марія Оксентіївна Примаченко

Час, що звільнила хвороба, Марія використовувала для занять творчістю. Серйозно малювати Примаченко почала в 17-річному віці – коли знайшла синювату глину, якою розмалювала власний будинок. Робота дівчини припала всім до душі – незабаром вона отримала перше замовлення. За розмальовування будинку сусідів Марії віддячили поросям. Згодом саме це порося допомогло всій її родині вижити в голодні часи.

Через хворобу вона пройшла лише чотири роки навчання, але художню освіту здобула.. У підписах до картин вона практично не ставила розділових знаків і користувалася народним наріччям. Зате Примаченко однаково вправно малювала обома руками. Певну художню освіту Марії Оксентіївні вдалося отримати завдяки майстрині-ткалі з Києва – Тетяні Флорі. Вона помітила її талант і в 1930-х роках запросила Примаченко в експериментальні майстерні, що працювали в Київському музеї українського мистецтва. Там її творчість стала більш різноманітною: Марія малювала, вишивала, захопилася керамікою. 1936 року експериментальну майстерню реформували в Школу народних майстрів, яку вона і закінчила.

Там Марія Примаченко і малювала, і вишивала, і займалася керамікою. Першими малярськими роботами були перенесені на картон і папір мотиви настінного розпису і вишивки. У цей період життя Марія намалювала картини: «Бичок на прогулянці», «Синій лев», «Рябий звір», «Червоні ягідки» та інші. Зображення тваринного світу вирізняється фантастикою, казковістю, фольклорними мотивами.

Свого чоловіка Марія зустріла у Києво-Печерській Лаврі, вона якраз навчалася в розташованій на території монастиря Школі народних майстрів. А Василь Маринчук, лейтенант Червоної армії, саме приїхав на екскурсію. Художниця ніколи не була офіційно заміжньою. З чоловіком вони прожили майже п'ять років у цивільному шлюбі.

Справжню популярність художниця отримала 1936 року завдяки роботі «Звірі з Болотні». На Всеукраїнській виставці народного мистецтва їй присудили диплом І ступеня. Незабаром її роботи з'явилися на Всесоюзній виставці в Москві, а 1937 року – на Міжнародній виставці в Парижі. А потім вже і в Варшаві, Софії, Монреалі, Празі. Статті в періодиці, журналах, музеї почали купувати роботи художниці. На Всесвітній виставці, яка проводилася в Парижі, картини українки мали величезний успіх, за що Марія Примаченко була відзначена золотою медаллю. Пабло Пікассо назвав твори Марії Примаченко «прекрасними роботами геніальної жінки». Марк Шагал так захопився її творчістю, що сам почав малювати дивних істот, схожих на звірів, зображених Марією.

На жаль, творчий підйом закінчився з початком війни. Марії довелося повернутися в рідну Болотню. Її коханого одного з перших забрали на фронт, У 1941 році Марія народила сина Федора. Чоловік з війни не повернувся. Загибель коханого стала страшним ударом, який відібрав бажання і натхнення займатися творчістю. Марія Примаченко залишилася з маленьким сином і старими батьками в напівзруйнованому будинку.

Марія повернулась до улюбленої справи в кінці 1940-х років, а також вишивала і шила одяг. Щоб заробити грошей, вона шила оригінальні весільні сукні жителям своєї місцевості цікавим методом: фасон і крій вона вибирала «на око», а ножицями не користувалася – просто рвала тканину. Марія ілюструвала книжки та співпрацювала з Михайлом Стельмахом. Вона створила малюнки для книг українського письменника «Журавель» та «Чорногуз приймає душ». Також проілюструвала 5 дитячих книжок видавництва «Веселка». Причому придумувала саме дитячі малюнки, а не адаптувала чи давала свої готові картини.

Померла Марія Примаченко 18 серпня 1997 року у батьківській хаті в селі Болотня, яку не покинула навіть після аварії на ЧАЕС.

Марія Примаченко малювала у стилі «наївного мистецтва» – у напрямі примітивізму, який характерний митцям без профільної освіти. Її картинам притаманні яскраві кольори, узагальненість форм, контури на предметах, «дитячість», щирість та символізм. У творчому доробку Марії Примаченко понад 800 картин. До повномасштабного вторгнення росії в Україну понад 600 з них зберігалися в Київському музеї українського народного декоративного мистецтва.

У 2022 році, на четвертий день війни, російські окупанти знищили музей з картинами Марії Примаченко в с. Іванково на Київщині. Місцеві жителі, ризикуючи життям, врятували частину робіт талановитої української мисткині.

 Благодійний фонд Сергія Притули провів аукціон для допомоги Збройним Силам України, на якому за 500 тисяч доларів продали картину української художниці «Квітки виросли коло четвертого енергоблоку». За гроші від продажу купили автомобілі, які служитимуть нашим військовим та медикам на війні.

За роки натхненної праці класик сучасного українського народного малярства Марія Примаченко створила сотні художніх робіт, які сьогодні оцінюють у десятки тисяч доларів. До того ж вона створила власний напрямок, свою школу-студію оригінального декоративного малюнка, в яку запрошувала талановитих дітей з рідної Болотні. Як писав журналіст Юрій Ростов, останні роки свого довгого життя Марія Оксентіївна «в хустці, насунутій на лоб, і зеленій в'язаній кофті сиділа на розкладеному біля печі дивані, накривала хворі ноги ковдрою, і спостерігала за життям, яке відбувалось у хаті» і, можливо, навіть не підозрювала, який величезний внесок вона зробила в українську культуру.

Ім'я Марії Примаченко внесли до Всесвітньої енциклопедії мистецтва.

Президент Володимир Зеленський посмертно нагородив Марію Примаченко відзнакою «Національна легенда України».

Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел

Оновлено: січень, 2025