27 жовтня народився Максим Созонтович Березовський

М. Березовський – один із засновників хорального напрямку, автор перших зразків камерно-інструментального та оперного жанрів у вітчизняній музиці. Разом із Д. Бортнянським, М. Березовський створив новий класичний тип хорового концерту.

Творчий доробок композитора великий, але, на жаль, багато його творів не збереглося. Серед творів, що відомі сьогодні – концерти «Не отвержи мене во время старости», «Остригну сердце», «Милость и суде воспою», «Слава в вышних Богу», опера «Демофонт», «Іфігенія» (не закінчена), літургії св. Іоанна Златоустого та інших.

Його композиторська майстерність отримала безліч схвальних відгуків сучасників – хвалили за хороший смак та мелодійність творів. Хоровий концерт класичного типу М. Березовського об’єднав традиції вітчизняного церковного співу «а капела» (без інструментального супроводу) зі співом італійських хорових шкіл.

У 1769-1771 рр. Максима Березовського навчається в Болонській філармонічній академії. Цей найбільш престижний навчальний заклад з XVII ст. готував музикантів для всієї Європи.

Вчителем М. Березовського став знаменитий Падре Джованні Баттіста Мартіні. Навчання в Академії тривало 3 роки, і 15 травня 1771 р. Максим Березовський представив свою екзаменаційну роботу з композиції, підписану Massimo Beresovski. Цей рукопис – є єдиним твором, написаним рукою самого композитора, який дійшов до наших часів та зберігається архівами Академії. Після вдалих іспитів М. Березовський отримав почесне звання Академіка музики, статус іноземного члена Болонської академії. Протокольний рукопис «антифону» Березовського, підписаний «Massimo Berezovsky», дотепер зберігається в архіві Болонської академії.

Тріумфом перебування Березовського в Італії стала постановка в Ліворно його опери «Демофонт». Тут він також написав «Сонату для скрипки та чембало», «Симфонію» та три клавірні сонати.

На жаль, велика частина спадщини композитора втрачена.

Серед численних духовних творів збереглися лише Літургія та кілька духовних концертів. Серед них – «Господь воцарився», що є найбільш раннім зразком класичного хорового циклу, і «Не отвержи мене во время старости», що став своєрідною кульмінацією творчості композитора.

Нечисленні зразки творчості Березовського дозволяють говорити про широту жанрових інтересів композитора, про органічне поєднанні в його музиці національної мелодики із загальноєвропейськими прийомами та формами розвитку.

У наші дні творча спадщина українського композитора входить до репертуарів багатьох європейських хорових колективів.

Поряд з Д. Бортнянським та А. Веделем М. Березовський – один з найталановитіших українських композиторів XVTII ст., залишив нащадкам унікальні зразки духовної музики, що відносяться до «золотого віку» української музики.

Про  останні роки життя Максима Созонтовича Березовського відомо зовсім мало. Як одностайно свідчать документи, у цей час він  майже не одержував платні. Великого композитора хоча і призначили придворним капельмейстером, проте не давали змоги ні надрукувати, ні виконати жодного свого твору. Композитор  насилу влаштувався позаштатним співаком у Придворній співацькій капелі: підміняв хворих і відсутніх.  Мабуть, деякий час Березовський ще сподівався на те, що академію в Україні все ж таки буде створено, та згодом переконався у безпідставності цих сподівань.

Постійні   нестатки, неможливість знайти застосування своїм творчим силам привели композитора до нервової недуги.  24 березня 1777 року Максим Березовський  пішов з життя. Йому не виповнилося 32-х років.

Довгий час була розповсюджена версія, що, доведений до відчаю принизливим становищем і матеріальною скрутою, М. Березовський почав пити та «в пріпадкє іпохондріі» вкоротив собі віку, перерізавши горло, проте біограф композитора Марина Рицарєва аргументовано відкидає її як безпідставну. За іншою з версій Березовський помер (без ліків і допомоги) від лихоманки – хвороби, що супроводжувалася високою температурою.

Можна довго розмірковувати над причинами смерті видатного музиканта, проте беззаперечним є той факт, що Максим Березовський  помер у повній самотності й бідності, не було навіть коштів на його поховання, про що свідчать документи за останній період життя: бухгалтерські розрахунки за 1774 рік і ордер на виплату зарплати посмертно (на поховання композитора).

Так закінчилося життя Максима Созонтовича Березовського – геніального композитора, який досяг рівня  майстерності видатних європейських митців другої половини XVIIIст., віртуозно поєднавши у своїй творчості тогочасний досвід західноєвропейської музичної культури з національними традиціями хорового мистецтва.

Трагічна доля композитора спіткала і його твори, значна частина яких, скоріше за все, безповоротно загубилася, ті, що збереглися, – розсіяні по бібліотеках різних міст і навіть країн світу. Не збереглися автентичні зображення Березовського. Лише у другій половині XX ст. творчість композитора поволі починає відроджуватися. Віднайдені твори відразу входять у музичний обіг і широко пропагуються як в Україні, так і далеко за її межами.

В рідному місті композитора, у Глухові  в 1995 році встановлено пам'ятник видатному українському композитору –  Максиму Березовському, який вперше в історії української музики поєднав у своїй творчості досвід західноєвропейської музичної культури з давніми традиціями українського хорового співу.

Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел