25 вересня  народився  Ігор Петрович Герета

За антирадянську діяльність І. Герету в 1966 р. засуджено на п'ять років позбавлення волі (умовно). Загалом же, за участь в українському дисидентському русі 1960-x рр. він заплатив надзвичайно високу ціну, а саме: був позбавлений можливості науково-творчої кар'єри, до розпаду СРСР постійно перебував під наглядом органів держбезпеки та партапарату.

Попри на постійне переслідування та утиски, займався науковою та громадською роботою.

У період українського національного відродження 1988-1991 років науковець поринув у вир політичної діяльності. Він став співзасновником Народного Руху України (Тернопіль, 1989), членом його Великої Ради; був кандидатом у депутати до Верховної Ради України (1994, 1998 р.); депутатом Тернопільської обласної ради (1-4 скликань), членом її президії, головою постійної депутатської комісії у 1990-1998, 2002 роках.

Як археолог досліджував пам'ятки старожитностей України. Співавтор трьох академічних монографій про археологічні пам'ятки Прикарпаття і Волині. Брав участь у місцевих і міжнародних конференціях з питань археології, історії, мистецтвознавства.

До останніх днів життя Ігор Герета залишався опікуном Козівської гімназії (тепер Козівська державна українська гімназія ім. В. Герети) та обласної експериментальної школи мистецтв.

Ігор Петрович був одним із засновників і автором експозицій кількох музеїв (Соломії Крушельницької, Леся Курбаса, Патріарха Йосифа Сліпого, Володимира Гнатюка), Історико-меморіального музею політв'язнів у підвалах колишнього приміщення обласного управління КДБ (1997 р.).

Ігор Герета як науковець брав участь у місцевих, регіональних, всесоюзних, міжнародних (зокрема, 1987 року в Університеті Марії Кюрі-Склодовської (Люблін, Польща) ‒ «Вельбарська культура в Пізньоримський час») та згодом всеукраїнських конференціях з питань археології, історії, мистецтвознавства. Він написав понад 120 розвідок й статей в енциклопедіях, збірниках та періодичних виданнях як України, так і Канади, Польщі, Росії, Сербії, Словаччини та видав більше як 30 книжок Інституту національного відродження України. Також науковець – співавтор трьох академічних досліджень про археологічні пам'ятки Прикарпаття і Волині (1981 ‒ 82); спецвипуску журналу «Тернопіль» «Художники Тернопільщини» (1994); нарисів про Теребовлю (1971); Бережани (1979, 1989); Чортків (1985); художників І. Хворостецького (1978); І. Марчука (1985); Я. Омеляна (1993).

Свої поезії, оповідання та новели Ігор Герета опублікував у кількох газетах та журналах лише після здобуття Україною самостійності, згодом уклав із творів збірку «Скибка неба» (1997), був членом редакції «Енциклопедія Тернопільщини».

Помер Ігор Герета 5 червня 2002 р. в Тернополі.

Інформацію підготовлено на основі відкритих інтернет-джерел

Перевірено: вересень, 2025