21 травня народилася Леся Степовичка

Дипломант літературного конкурсу ім. О. Гончара журналу «Бористен» 1997 р. (номінація «Публіцистика») та 2001 року (номінація «Художній переклад»).

Нагороджена Почесною відзнакою Міністра культури та мистецтв України «За досягнення в розвитку культури і мистецтв» (2003).

Поетеса авторка поетичних збірок: «Галатея», «П’ємонт – недалеко», «Стоим на звёздном сквозняке», «Медитації пташиного крила»; «Осінні люди», публіцистичного роману-есе «Rara avis»; романів «Шлюб із кухлем пільзенського пива» та «Брак с бокалом пильзенского пива»; книг поезії та прози «Стернею долі» та «І со духом Твоїм», книг прози «Німці в городі», «Дніпропетровська філармонія. Гроно талантів, сузір'я особистостей», та ін.

З під пера Лесі Степовички виходить книги філософської та інтимної лірики «Перезавантаження серця».

Вона є авторкою-упорядницею книг «Дніпровська філармонія. Гроно талантів, сузір'я особистостей» (2013), «За Україну, за Дніпро» (2019), «Могилів наш козацький»(2020), «Славутич ‒ ансамблю козацької слави» (2021).

Твори Лесі Степовички увійшли до Всеукраїнських альманахів «Україна ‒ твоя Батьківщина», «Калинове серце», «Слово, твоя Батьківщина», до книги «Посмішка чорного кота. Збірник. Гобі. Забобони. Анекдоти». (2011), «Шість соток на Парнасі. Анекдоти. Рецепти. Про себе» (2012), «Курйозіада (Це справді зі мною було). Курйози. Анекдоти. Рецепти» (2012), до поетичної антології «Луни серця. Любовна лірика ХХ століття» та «Львів у серці січославців», «Артелен» та ін.

Леся Степовичка авторка проєкту, голова редакційної колегії та упорядниця книги нарисів та есеїв «Слово про літературу та письменників Придніпров'я», а також авторка проєкту та співупорядниця книги «Шевченкіана Придніпров'я» (2009), «Микола Сарма-Соколовський. Услонці» (2011), «Микола Головко. Зелена врода» (2013), «Ирина Никитина (Безрукова). Избранное»(2014).

Л. Степовичка співупорядниця (спільно з Олександром Ратнером і Миколою Чабаном) книги «І поліг наш народ, наче скошене жито. Голодомор на Дніпропетровщині 1932‒1933 років» (2008), (спільно з І. Прокопенко) книги «Сяєво Жар-птиці. Антологія літератури для дітей та юнацтва Придніпров'я (1883—2012)», (спільно з В. Галацькою та М. Марфобудіновою) книги «Клавдія Фролова. Я воскресну!» (2013).

Пише українською мовою. Вірші перекладено польською, німецькою, російською мовами та івритом.

Леся Степовичка друкувалася в ЗМІ Австралії, США, Чехії, Ізраїлю, Польщі, а також і в багатьох  українських журналах та альманахах.

Вона є засновницею (2004) і головною редакторкою літературно-мистецького журналу-квартальника «Січеслав» (2004‒2012).

Л. Степовичка авторка текстів, покладених на музику композиторами А. Переверзєвим, В. Ярцевим, Т. Хом'яком, І. Тищенком, Валентиною Бронзею, Наталею Серебряною, М. Дяченко, Оленою Швець-Васіною, Галиною Виставною, Ю. Кутєповим (Борсуком), В. Каліновським, Іриною Римбальською, М. Медведері та ін.

Найвідоміші з них «Гімн українському Тризубу» (муз. А. Переверзєва), (муз. В. Ярцева), який мав успіх на сценах Львова, Дніпропетровська, Києва, Сіднея, «Гімн Дніпропетровщини» (муз. А. Переверзєва), (муз. Ю. Кутепова), який виконують хорові колективи Дніпровщини та України, «Пісня про Петриківку», (муз Ю. Борсука), «Гімн полку «Дніпро-1» (муз. Т. Хом'яка), «Твоє кохання» (муз. Ірини Римбальської) та ін.

Переклала німецькою мовою книгу казок «Кater Basilio».

Леся Степовичка лауреат обласних літературних  премій: імені Івана Сокульського (номінація «Поезія», 2004), імені Валер'яна Підмогильного (номінація «Проза», 2004), імені Дмитра Кедріна (номінація «Поезія», за збірку поезій «Стоим на звездном сквозняке», 2008); Всеукраїнських ‒ «Благовіст» (номінація «Проза», за роман «Шлюб із кухлем пільзенського пива», 2009); імені Володимира Короленка (номінація «Найкраща книга в Україні російською мовою», 2009) та Міжнародних літературної премії імені Івана Кошелівця (за цикл поезій «Паломництво», 2010, Ізраїль), імені  Романа Федоріва (номінація «За найкращу публікацію прози в журналі «Дзвін» (2012 р.); ім. Григорія Сковороди «Сад божественних пісень» за 2-томник прози «Німці в городі» та багатолітнє редагування літературного часопису «Січеслав» (2020). Леся Степовичка відзначена  Міжнародною літературно-мистецькою премією ім. Пантелеймона Куліша за видатну просвітницьку, наставницьку, перекладацьку і літературознавчу діяльність та за книги «За Україну, за Дніпро. 2014-2019...», «Могилів наш козацький» і «Славутич» ‒ ансамбль козацької слави» (2021).

Нині – провідний фахівець Центру культури української мови ім. О. Гончара Дніпропетровського Гірничого університету.

Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел