Embedded Files
Український літературний критик, есеїст Микола Євшан (справжнє прізвище Микола Йосипович Федюшка) народився 19 травня 1889 р. в містечку Войнилів Калуського повіту (нині Івано-Франківщина). Після закінчення гімназії (1908) юнак вступає до Львівського університету, щоб студіювати україністику та германістику. Микола з головою поринув у філософію Шопенгауера, Новаліса, Ґамерлінга та німецької літературної критики. На обдарованого студента звернув увагу професор Михайло Грушевський, допоміг йому з працевлаштуванням. Микола Євшан працював в бібліотеці Наукового Товариства ім. Шевченка (НТШ), згодом в Академічному Домі у Львові, урядником «Видавничої Спілки», бібліотекарем НТШ та особистим секретарем Михайла Грушевського.
Микола Євшан був одним із провідних авторів журналів «Українська хата» та «Літературно-Науковий вісник», у яких з'явились його найвідоміші критичні праці. Від автора коротких рецензій Микола Євшан виріс у блискучого майстра літературних портретів та оглядів. Найважливішим своїм завданням він вважав за допомогою критики підняти українську літературу на новий рівень. Жоден помітний літературний твір не проходив повз його увагу. Свої основні естетичні засади критик сформулював у нарисі «Під прапором мистецтва», здійснив аналіз творчості молодих західноукраїнських письменників: П. Карманського, В. Пачовського, Б. Лепкого, О. Кобилянської, В. Стефаника.
В його творчому доробку – понад 170 праць критичного та публіцистичного напрямку. Також Микола Євшан перекладав українською мовою праці німецьких, італійських, польських, чеських авторів. Протягом 1910-1914 рр. в «Українській хаті» він друкує цілу низку перекладів художньої літератури та наукових праць закордонних авторів. Серед них твори Моріса Метерлінка і Серена К'єркегора, Кнута Гамсуна і Петера Альтенберга, теоретичні праці Ернеста Геккеля, Фрідріха Куммера, Якова Вассермана та інших.
Від початку Першої світової війни відразу зголосився до війська; воював на російському, румунському та італійському фронтах, на останньому був поранений. З падінням Австро-Угорщини взявся активно організовувати українські бойові частини в районі міст Ряшева, Ярослава, Перемишля (тепер територія Польщі). Очолив 9-й український полк і зайняв оборонні позиції в м. Перемишлі. Після переговорів Української Національної Ради в м. Перемишлі з поляками, які призвели до роззброєння 9-го полку, вимушений був тікати. На початку 1919 року очолив військову міліцію у своєму рідному містечку Войнилові. Згодом Державний Секретаріат ЗУНР запросив його до співпраці в урядовому часописі «Республіка».
Микола Євшан критикував політику ЗУНР, відсутність в її стратегії твердої позиції щодо армії, ставлення на масову мобілізацію й наступальні дії. Через незалежну позицію був заарештований за підозрою у діях проти ЗУНР. Після звільнення пішов служити в Українську Галицьку Армію. У роковини проголошення ЗУНР (31 жовтня 1919) він виголосив на святі Галицької Армії у Вінниці свою відому промову «Великі роковини України». Це була вершина його творчості, популярності й останнє слово.
23 листопада 1919 року Микола Євшан помер від епідемічного висипного тифу у Вінниці.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел
Оновлено: травень, 2025
Page updated
Google Sites
Report abuse