2 серпня народився Кость Буревій
Український письменник, літературний критик, громадський і політичний діяч, майстер пародії та літературної містифікації, театрознавець, перекладач, представник розстріляного Кость Буревій (псевдоніми ‒ Едвард Стріха, Кость Соколовський, Варвара Жукова, Нахтенборенг) народився 2 серпня 1888 року в селі Великі Меженки на Вороніжчині в українській родині.
Формувався у російськомовному середовищі. Батько Костя ‒ Степан Буревій ‒ мав багато дітей і мало землі. Тому Кость зміг закінчити тільки сільську чотирирічку. Подальшу освіту здобував самотужки, переважно в тюрмі та на каторзі. К. Буревій став членом російської Партії соціалістів-революціонерів і дописувачем нелегальних російських есерівських газет вже в 15-літньому віці (Вороніж був визнаним центром есерівського руху, натомість інформації про діяльність українських політичних організацій на південну Вороніжчину майже не надходило). За участь у революційному підпіллі його неодноразово заарештовували. Заслання відбував у Сибіру, відсидів у 68 тюрмах.
Активно виступав проти більшовицької диктатури. Очолював повстання у Поволжі, але після арешту чекістами у 1922-му припинив активну політичну діяльність. Відтоді спрямував зусилля на відродження української культури. Кость Буревій – автор брошури «Європа чи Росія – про шляхи розвитку сучасної літератури». Серед найбільш відомих творів – «Колчаківщина», «Опортунія», «Автоекзекуція», «Павло Полуботок».
У 1927-1930 роки під псевдонімом Едвард Стріха писав літературні містифікації та інші гострі сатиричні твори: театральні ревю для «Березоля»: «Опортунія» (1930) та «Чотири Чемберлени» (1931). Останні твори не залишаються непоміченими в ЦК партії. Коли з'ясувалося, що Е. Стріхи, не існує, Кость Буревій, аби вивести з-під удару колег-журналістів, був змушений виступити з самокритичною заявою. Вона мала назву «Автоекзекуція» і була підписана тим же псевдонімом ‒ «Едвард Стріха».
У 1932-1933 роках письменник марно намагається знайти роботу в Україні. Час від часу під псевдонімами «Варвара Жукова» або «Нахтенборген» йому вдається надрукувати якісь дрібні статті, а в шухлядах нагромаджуються нові праці про театр та драматургію, без надії на публікацію лежать «Мертві петлі. Тюремні мемуари». Пресинг влади та злидні стають аж надто відчутними, і у вересні 1934 р. Кость Буревій залишає родину в Харкові та їде до Москви шукати заробітку і порятунку від арешту.
Літературна спадщина Костя Буревія: збірник поезій ‒ «Колчаковщина», «Поэт белого знамени», «Распад», сатиричні та пародійні твори ‒ «Хами» (1925), «Зозендропія», «Опортунія» (1930), «Чотири Чемберлени» (1931), «Мертві петлі. Тюремні мемуари»; історична драма «Павло Полуботок»; монографії «Три поеми» (1931, про творчість П. Тичини, М. Семенка, В. Поліщука) й «Амвросій Бучма» (1933).
11 грудня 1934 року Кость Буревій був заарештований як член української групи «терористів-білогвардійців» і розстріляний 18 грудня 1934 року. Похований в братській могилі на Лук'янівському цвинтарі. Реабілітований 1957 року.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел