12 липня народилася Людмила Павличенко

У червні 1942 року поранена. Незабаром її направили з делегацією до Канади та США. Під час поїздки вона була на прийомі у Президента США Франкліна Рузвельта. Американський співак у стилі кантрі  Вуді Гатрі   написав про неї пісню «Miss Pavlichenko».

З 1943 року Людмила Павличенко не брала участі в бойових діях, була інструкторкою школи «Постріл» під Москвою, дослужилась до майора. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 25 жовтня 1943 року Людмилі Павличенко надано звання Героя Радянського Союзу.

Після війни в 1945 році закінчила Київський університет. Мешкала та працювала в Москві. Готувала до друку спогади про Другу світову війну («Героическая быль. Оборона Севастополя. 1941‒1942 гг.» (Москва, 1958, 1960).

Працювала у штабі Військово-морського флоту СРСР. Вийшла заміж за Константина Івановича Шавирєва. Працювала в радянському комітеті ветеранів війни.

Померла Людмила Павличенко 10 жовтня 1974 року в Москві. 

Людмила Павличенко нагороджена орденом Леніна, медалями «Золота Зірка», «За бойові заслуги», «За оборону Севастополя», «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.».

Іменем Людмили Павличенко названо вулиці в багатьох містах України. Про її життя та бойовий шлях знято біографічний фільм «Незламна».

Людмила Павличенко ‒ символ мужності, героїзму та патріотизму. Її подвиг надихає людей у всьому світі й досі. Її історія ‒ це свідчення того, що навіть у найскладніших обставинах людина може досягти великих висот, якщо вона вірить у себе і свою країну.

Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел