7 лютого народився Микола Андрійович Маркевич

У 1831 році опублікував поетичну збірку «Украинские мелодии» за мотивами українського фольклору, в передмові до якої публічно висловив намір написати студію з історії України. Опрацьовував матеріали (бл. 30 товстих зошитів) до «Большого исторического, мифологического, статистического, географического и литературного словаря Российского государства». Проте видав з обсягу цього проєкту тільки статті на літеру «А» – «Отрывок из Большого исторического словаря Российского государства» (Москва, 1836).

Підтримував взаємини з багатьма відомими українськими діячами, зокрема з О. Бодянським, М. Гоголем, Є. Гребінкою, І. Котляревським, М. Максимовичем, Т. Шевченком та ін.

Микола Маркевич – автор одного з перших вокалів на вірші Т. Шевченка «Сирота» («Нащо мені чорні брови», 1847), збірки обробок українських народних пісень для фортепіано «Народные южнорусские напевы» та ін.

Протягом літа 1838 – початку 1840 років підготував велику 5-томну студію «История Малороссии», в якій лише перші 2 томи містять авторський виклад, а 3 інші – документи, матеріали, примітки, покажчик імен тощо. Зокрема, у додатках до 5-го тому вміщені відомості про кількість військ та населення за різними джерелами, список полків, устрій і управління, розпис правителів України, таблиця гетьманів, списки генеральної старшини, церковних ієрархів, хронологія битв та пригод тощо.

Від кінця 1840-х років досліджував історико-статистичну та історико-географічну царину, іноді в контексті практичних господарських інтересів: клімат та його вплив на господарство, вівчарство, виробництво тютюну, історичну демографію, побут, торгівлю тощо. 1848 р. підготував і опублікував розвідку «О козаках». Маркевич відділив питання про походження назви козацтва, яке виводив з кінноти київських князів, що складалася з прийшлих кочівників – клобуків чорних, від питання про генезу самого козацтва українського, котре пов'язував з місцевими мешканцями. Наприкінці 1840-х підготував до друку літери «А–В» українсько-російського словника, який не був опублікований.

Низка праць Маркевича: «История монастырей в Малороссии», «Сравнение мер, весов, а также денег и цен на разные предметы в Малороссии с 1715 по 1855 г.», проспект ілюстрованого альбому «Живописные виды Малороссии» та ін., залишилася в рукописах або у вигляді підготовчих матеріалів.

З 1850 р. він почав тяжко хворіти. Помер після тривалої хвороби і був похований у родовому склепі біля церкви Всіх Святих, у посадженому й виплеканому ним саді на правому березі річки Перевід, навпроти села Турівки (Турівська волость Прилуцький повіт).

На думку експертів, став першим українським енциклопедистом. Російськими націоналістами був названий «український буржуазний націоналіст», підпадав під заборону більшовицької цензури.

Вшанування памʼяті:

у Прилуках  та Сумах є вулиці названі на Миколи Маркевича;

у с. Дунаєць (на території навчально-виховного комплексу) у серпні 2018 року відкрили пам'ятний знак. Автор знаку глухівський скульптор Геннадій Матюхін.

Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел 

Оновлено: лютий, 2025