«Даруй мені, доле, надію єдину,
Мов промінь незгасний,
омитий грозою,
Що теж я на стежці лишила іскрину,
Що теж я у світі була не чужою.»
Марія Пригара
Українська письменниця, перекладачка Марія Аркадіївна Пригара народилася 20 лютого 1908 р. у Москві в родині службовця. Згодом батьки переїхали до Криворіжжя, пізніше – в Київ, а потім – у Білу Церкву. Після втрати батька, мати вийшла заміж вдруге. Мама і вітчим мали великий вплив на вразливу дівчинку. Працьовиті самі, закохані в художню літературу, вони прагнули виховати такою ж і Марію.
Підлітком Марія захворіла на туберкульоз, що змусило родину у 1924 році переїхати до Одеси. Там вона навчалася спочатку в профілактично-санітарному технікумі, а потім в Інституті народної освіти. Саме в Одесі справжня література ввійшла в життя Марії Аркадіївни. Згодом вона стала студенткою Одеського інституту народної освіти.
В часи Другої світової війни працювала на радіостанції ім. Т. Г. Шевченка в Саратові. У 1945-1950 роках була заступницею редактора журналу «Барвінок».
Друкуватися почала в 1924 р. в одеській газеті «Червоний степ».
У 1927 році молода поетеса повернулася до Києва, працювала позаштатною репортеркою у газеті «Пролетарська правда», редакторкою у видавництвах. З 1928 р. пише для дітей. Перші книжки для дітей вийшли 1929 року.
Понад п'ятдесят років свого творчого життя Марія Пригара присвятила дітям. Вона писала і для дорослих, але саме «дитячі» твори принесли письменниці читацьку любов і популярність. Кращі її твори по праву посідають гідне місце в українській дитячій літературі, входять до фонду улюблених книжок, на яких виховувалося не одне покоління українців.
Поетична та прозова спадщина М. Пригари стала класичним надбанням української дитячої літератури. Своїм читачам вона дарувала прекрасні твори, осяяні любов'ю і теплом. Чого б не торкалася письменниця Марія Аркадіївна Пригара – минулого чи сучасного, – її думки завжди з любов'ю були спрямовані до юних читачів.
За життя письменниця зробила дуже багато. Видано понад 50 книжок. Серед них – найбільш відомі поетичні збірки для дорослих «Дорогами війни» (1944), «Напередодні» (1947), «Сестри» (1948), «Школярі» (1951), «Казки» (1956), «Ростемо завзяті» (1959), «Ми любим сонце і весну» (1960), «Містечко чудес» (1962), «На лісовій галявині» (1963), «Якщо ми знайомі» (1965). Десятки книжок Марії Пригари виховували в кількох поколіннях українських дітей любов до батьківщини, її історії й природи.
Про, щоб не писала Марія Пригара – про сиву давнину чи про суперечку двох школярів нею володіє одне: «велика любов до дітей, бажання творити для них...» (так висловилася І. Шкаровська, дитяча письменниця).
Плідно працювала Марія Пригара й у царині художнього перекладу. Її перу належать українські переклади роману «Фараон» Б. Пруса, поеми М. Некрасова «Кому на Русі жити добре?», романів та повістей Ванди Василевської «Вогні на болотах», «Райдуга», «Просто любов», «Кімната на горищі», «Пісня над водами», романів В. Реймонта «Селяни», Е. Ожешко «Хам», Є. Путрамента «Роздоріжжя». Для дітей вона переклала українською мовою твори С. Маршака, К. Чуковського, А. Барто, С. Михалкова та ін.
В останні роки Марія Пригара посилено працювала над історичними оповіданнями. Сповнені любові до рідної землі та високої поезії, народні думи про козака Голоту, Самійла Кішку, Богдана Хмельницького, Марусю Богуславку. Марія Пригара зуміла переказати у своїх оповіданнях так просто, доступно і разом з тим поетично, що їх легко може прочитати маленький читач. ЇЇ книга «Козак Голота» – це великий творчий успіх письменниці. Але найбільшою її творчою перемогою можна вважати історичну повість для дітей «Михайлик – джура козацький».
Пішла з життя 8 вересня 1983 року. На київському будинку, що на вулиці Михайла Коцюбинського, на знак вшанування її пам'яті встановлено меморіальну дошку.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел
Оновлено: лютий, 2025
‼ Книжкова полиця
Наукова бібліотека ДБТУ презентує книгу польської письменниці Ванди Василевською «Райдуга. Просто любов» у перекладі українською Марії Пригари.
Дві повісті «Райдуга» та «Просто любов» ‒ це про те, що болить сьогодні…
Повість «Райдуга», написана 1942 року, ‒ стала однією з перших книг про героїзм радянських людей, про їх незламність та відвагу в роки Другої світової війни. Про повість вийшли схвальні статті в американській, європейській, турецькій пресі. Газета «Кронікл» радила читати її американцям, які мало знають про жорстокість нацистів. «Це залізо для укріплення наших душ та сталь для нашої рішучості», – писала чиказька «Сан». У 1943 році «Райдугу» екранізували, стрічку єврея Марка Донського навіть номінували на «Оскар», вона отримала престижну у США кінонагороду – Головний приз асоціації кінокритиків. А головну роль у фільмі зіграла волинянка, заслужена артистка СРСР Наталія Ужвій.
У повісті «Просто любов» ‒ зображена молода радянська жінка, інтелігентка. Вона вважала свого чоловіка загиблим, невтішно горювала про нього. Несподівано він повернувся, понівечений майже до невпізнання. Колишньої любові до нього Марія не відчула. Лише через кілька місяців вона зрозуміла, що їй дано велике щастя в порівнянні з іншими жінками, які втратили навіки своїх коханих та близьких.